Червона Яна Михайлівна
| Яна Червона | |||
|---|---|---|---|
 Старший солдат | |||
|
| |||
| Загальна інформація | |||
| Народження |
16 квітня 1979 Харків, УРСР | ||
| Смерть |
2 квітня 2019 (39 років) Новозванівка, Україна (Загинула під час бойових дій) | ||
| Псевдо | «Відьма» | ||
| Військова служба | |||
| Роки служби | 2016—2019 | ||
| Приналежність |
 Україна | ||
| Вид ЗС |
 Сухопутні війська | ||
| Рід військ |
 Механізовані війська | ||
| Формування | |||
| Війни / битви | |||
| Нагороди та відзнаки | |||
| |||
Яна Михайлівна Червона (псевдо: «Відьма»; нар. 16 квітня 1979[1], Харків — пом. 2 квітня 2019[2]), Новозванівка, Попаснянський район, Луганська область[3] — українська громадська та військова діячка, волонтерка, військовослужбовець 46-й окремого батальйону спеціального призначення «Донбас-Україна» ЗСУ, кулеметниця.
Життєпис[ред. | ред. код]
Мешкала у Харкові. Під час Євромайдану, з осені 2013-го підтримувала активістів, була в міській самообороні. Від початку російської агресії допомагала українським військовим, організовувала збір необхідних речей та обладнання[4].
У 2016 році підписала контракт з 54-ю окремою механізованою бригадою, яка на той час тримала оборону на Світлодарській дузі.[1] Згодом пішла служити у 46-й окремий батальйон спеціального призначення «Донбас-Україна» де і несла службу до останнього.
Загинула 2 квітня 2019 року в районі населених пунктів Новозванівка — Попасна в результаті мінометного та артилерійського обстрілу гаубицями 152-мм калібру позицій підрозділу від прямого влучання снаряду у бліндаж.[5] Тоді ж поліг Олександр Мілютін. У Яни Червоної залишилися син і донька (10 і 8 років).
Прощання з тілом загиблої відбулося у Харкові, біля пам'ятника Тарасу Шевченку. Очолив молитву за спокій душі бійця капелан СУВД Геннадій Рохманійко.[6]
Була похована на Алеї слави загиблих в АТО на 18 кладовищі м. Харкова.
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден Богдана Хмельницького III ст. (6 квітня 2019, посмертно) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові[7]
- Орден «Народний Герой України» (4 грудня 2019, посмертно)[8].
- Відзнака ДУК «Правий сектор» «Бойовий Хрест Корпусу» (посмертно, № відзн. 084. Наказ № 167/19 від 07 серпня 2019 року).
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
13 жовтня 2020 року на фасаді школи № 131 в Харкові було відкрито меморіальну дошку, присвячену Яні Червоній[9].
26 квітня 2024 року у Харкові іменем Яни Червоної перейменовано вулицю (колишня вулиця Родникова - Джерельна), розташовану в межах міста Харкова, від вулиці Леся Сердюка в південно-східному напрямку до вулиці Гвардійців-Широнінців (Салтівський район)[1]
- У Львові на алеї героїнь у парку Богдана Хмельницького висаджено дерево в її пам'ять.
- Спогади включені до книги Євгенії Подобної «Дівчата зрізають коси»: книга про війну на Донбасі очима жінок, які воюють (2018).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Порошенко назвав імена загиблих на Донбасі українських бійців. Архів оригіналу за 3 квітня 2019. Процитовано 3 квітня 2019.
- ↑ На Донбассе сегодня погибли известная волонтер Яна Червоная и военный Александр Мелютин [Архівовано 3 квітня 2019 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Червона Яна Михайлівна «Відьма» - (укр.). Процитовано 18 січня 2024.
- ↑ "Такі, як вона, не дали створити «ХНР»: на Донбасі загинула відома харківська волонтерка, солдат Яна Червона. Архів оригіналу за 3 квітня 2019. Процитовано 3 квітня 2019.
- ↑ Волонтерка та кулеметниця: ким була загибла Яна Червона. BBC News Україна (укр.). Процитовано 18 січня 2024.
- ↑ У Харкові прощаються із загиблою на Донбасі кулеметницею "Відьмою" (фото, відео). www.unian.ua (укр.). Архів оригіналу за 4 квітня 2019. Процитовано 4 квітня 2019.
- ↑ Указ Президента України від 6 квітня 2019 року № 109/2019 «Про нагородження орденом Богдана Хмельницького»
- ↑ «Нам дуже важко без мами»: Яну Червону нагородили орденом «Народний герой України» (посмертно). Репортаж із церемонії у Харкові. Цензор.нет. 4 грудня 2019. Архів оригіналу за 13 грудня 2019. Процитовано 13 грудня 2019.
- ↑ У Харкові відкрили меморіальну дошку Народному Герою України Яні Червоній. armyinform.com.ua (укр.). Процитовано 18 січня 2024.
Джерела[ред. | ред. код]
- Кулеметниця Яна Червона: "До підписання контракту мене підштовхнув один айдарівець, сказавши: «Вам, волонтерам, класно: приїхали, переночували та поїхали. А ви посидіть тут…» [Архівовано 2 квітня 2019 у Wayback Machine.]
- Олег Скрипник. Путь от домохозяйки до пулеметчицы: история добровольца из Харькова Яны Червоной (ФОТО) [Архівовано 2 квітня 2019 у Wayback Machine.] 057.ua. 22 січня 2018.
- Яна Червона «Відьма». Рідні та друзі згадують захисницю України — відео [Архівовано 13 жовтня 2021 у Wayback Machine.], www.radiosvoboda.org, 13 жовтня 2021.
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Старші солдати (Україна)
- Народились 16 квітня
- Народились 1979
- Померли 2 квітня
- Померли 2019
- Військовики механізованих військ України
- Лицарі ордена Богдана Хмельницького III ступеня
- Лицарі Ордена «Народний Герой України»
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Уродженці Харкова
- Померли в Попаснянському районі
- Нагороджені відзнакою «Бойовий Хрест Корпусу»
- Українські воячки, загиблі в російсько-українській війні (з 2014)