Черепанов Павло Сидорович
| Черепанов Павло Сидорович | |
|---|---|
| Народився | 1773 |
| Країна |
 Російська імперія |
| Діяльність | військовослужбовець, губернатор |
| Роки активності | 1794 — 1817 |
| Військове звання | полковник і генерал-вагенмейстерd |
Павло́ Си́дорович Черепа́нов (нар. 1773 — пом. ?)[1] — дійсний статський радник, полковник Кавалергардського полку, генерал-вагенмейстер Головної армії, київський цивільний губернатор 1814—1816 років.
Загальні відомості[ред. | ред. код]
Народився 1773 року.
З потомствених дворян Московської губернії. На військовій службі — від 1794 року.[1]
1807 року йому присвоєно звання полковника.[1]
1812—1813 — полковник Кавалергардського полку, генерал-вагенмейстер, член Головного штабу 1-ї Західної армії,[2] з вересня 1812 — Головної армії.[3][4] Учасник французько-російської війни 1812 року.[5] Після Бородінської битви отримав нагороду «За спасение нескольких тысяч раненых в сражении 26 августа и после оного».[6]
Від 1813 року — дійсний статський радник.[2]
1814—1816 (за іншими даними — 1814—1817[7] років або 1813—1817[1]) — київський цивільний губернатор.
Від 1816 року знаходився під слідством за зловживання на посаді київського губернатора. Оскільки він не погодився з рішенням I-го департаменту Київського головного суду, його справа в жовтні 1816 року була передана Правлячому Сенату (вищому органу суду й нагляду).[8]
За іншими даними, під слідством знаходився 1817—1820 років.[9]
Цікаві факти[ред. | ред. код]
- Його садиба у Києві розташовувалась в місцевості, яку від 1815 року називають Черепановою горою. На цій горі знаходиться легендарний стадіон — НСК «Олімпійський».
- Коли у червні 1815 року вітер зруйнував маківки двох бань Андріївської церкви, за зверненням київського митрополита як губернатор розпорядився, щоб міський архітектор Андрій Меленський склав проект ремонту церкви й кошторис, що й було зроблено 1816 року.[10]
- 1815 року ним був підписаний план розвитку Черкас під назвою «Геометрический специальный план Киевской губернии города Черкасс к назначению по предписанию его Превосходительства господина действительного статского советника Киевского гражданского губернатора и кавалера Павла Сидоровича Черепанова двухвёрстного для винного откупа дистанциею 1815 года июня месяца».[11]
Родина[ред. | ред. код]
Дружина за першим шлюбом — Дніпрова Марія Семенівна (7.5.1782 — 10.2.1814), похована в Санкт-Петербурзі.[12]
Друга дружина — Черепанова (Дуніна) Євдокія (Явдоха)[13] Іванівна (1785 — ?), пережила свого чоловіка,[14] дочка генерала-аншефа Івана Петровича Дуніна-Барковського від його шлюбу з Марією Дмитрівною Норовою.
Дочка Марія Павлівна Черепанова (1817 — 29.04.1849). Онуки Звегінцови: Іван Олександрович (1840—1913) — таємний радник, російський державний діяч; Володимир Олександрович (1838—1926) — підполковник, жив у Франції; Микола Олександрович (1848—1920) — таємний радник, російський державний діяч.[15]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Россійскій архив, Том 7. — Студия Тритэ, 1996. — С. 65
- ↑ а б Эпоха 1812 года: исследования, источники, историография: сборник материалов, Том 5. — Гос. исторический музей, 2006. С. 236. Архів оригіналу за 13 липня 2021. Процитовано 13 липня 2021.
- ↑ М. И. Кутузов: Сборник документов и материалов. — С. 791. Архів оригіналу за 13 липня 2021. Процитовано 13 липня 2021.
- ↑ М. И. Кутузов: документы, Том 5. — Центральный государственный военно-исторический архив СССР. — М.: Воен. изд-во, 1956. — С. 670. Архів оригіналу за 13 липня 2021. Процитовано 13 липня 2021.
- ↑ Предписание М. И. Кутузова генерал-вагенмейстеру полковнику П. С. Черепанову о распределении прибывших из Тамбовской губернии лошадей. 19.11.1812. Архів оригіналу за 14 липня 2021. Процитовано 9 квітня 2022.
- ↑ Д. Г. Целорунго. Организация спасения русских воинов, раненных в Бородинском сражении — С. 31 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 липня 2021. Процитовано 14 липня 2021.
- ↑ Губернаторы и генерал-губернаторы Российской империи: XVIII-начало XX века / Л. М. Лысенко. — Прометей, 2001. — С. 295. Архів оригіналу за 13 липня 2021. Процитовано 13 липня 2021.
- ↑ Систематический свод существующих Законов: Общее дополнение к первой части. — Санкт-Петербург, 1818. — С. 185. Архів оригіналу за 13 липня 2021. Процитовано 13 липня 2021.
- ↑ Історичний журнал. — Державне спеціалізоване вид-во «Вища школа», 2009. — С. 90. Архів оригіналу за 13 липня 2021. Процитовано 13 липня 2021.
- ↑ Андріївська церква / М. Г. Дегтярьов, В. І. Корнєєва. — К.: ТЕхніка, 1999. — С. 49-50
- ↑ Тетяна Клименко. До історії міста Черкаси за документальними матеріалами державного архіву Черкаської області // До 95-річчя Державного архіву Одеської області — Архів. Історія. Сучасність — Випуск ІІ. — С. 140 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 13 липня 2021. Процитовано 13 липня 2021.
- ↑ Карлик Фаворита / Иван Андреевич Якубовский. — W. Fink, 1968. — С. 272. Архів оригіналу за 14 липня 2021. Процитовано 14 липня 2021.
- ↑ Забута історія села... <vodolaga.com
- ↑ Дунины из глубины веков: сборник очерков. / В. А. Дунин. — Керчь: СПД Озаркив А. М., 2012 — С. 72 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 22 грудня 2016. Процитовано 14 липня 2021.
- ↑ Седого графа сын побочный / Э. Лимонов. Архів оригіналу за 13 липня 2021. Процитовано 13 липня 2021.
Джерела[ред. | ред. код]
- Русский биографический словарь в 25-ти т. — Изд. под наблюдением председателя Императорского Русского Исторического Общества А. А. Половцева. — Санкт-Петербург: Тип. И. Н. Скороходова, 1896—1918.
|
