Черешньовська Анна
| Анна Черешньовська | |
|---|---|
| Загальна інформація | |
| Народження |
1926 с. Стежниця, нині Ліський повіт, Підкарпатське воєводство,  Польща |
| Смерть |
21 вересня 1948 с. Биличі, Самбірський район, Львівська область |
| Псевдо | «Тетяна», «Галя» |
| Військова служба | |
| Приналежність |
 Українська держава (1941) |
| Вид ЗС |
 УПА  ОУН |
| Війни / битви | Друга Світова війна |
Анна Черешньовська (Псевдо:«Тетяна», «Галя») (1926, с. Стежниця, нині Ліський повіт, Підкарпатське воєводство, Польща — 21 вересня 1948 с. Биличі, Самбірський район, Львівська область) — вістун, санітарка та машиністка УПА, районова УЧХ.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народилася у 1926 році в українському селі Стежниця (тепер у складі Польщі). Навчалася в Стежницькій початковій та Балигородськй семирічній школах. Закінчила вчительську семінарія в Криниці у 1944 році.
З 1944 року в УПА на Закерзонні. Працювала спочатку у технічній ланці «Бескид» під керівництвом односельчанина Михайла Черешньовського, який дуже тепло про неї написав у своїх спогадах:
Та «Тетяна», що про неї читаємо в книжці «Крізь сміх заліза», також належала до мого звена, і в усіх моїх криївках працювала. Вона була медсестрою і зв'язковою. З дому була вона Черешньовська Анна. То була дуже гарна дівчина, красуня, вчителька, закінчила вчительську семінарію в Криниці, і не лиш обличчям гарна була, а й душа в неї була чудова.[1]
У 1946 очолювала районовий Український Червоний Хрест на Лемківщині.
Восени 1947 року у сотні під командою Степана Стебельського-«Хрона» переходить польсько-радянський кордон та перебуває в Самбірському районі. Працює машиністкою новопризначеного командира ТВ-24 «Маківка» Степана Стебельського.[2] Виконувала також господарські функції та зійснювала розвідку. Була однією з небагатьох жінок, які мали практичний бойовий досвід.[3]
У першій половині 1948 року записала зі слів спогади чотового Олекси Конопадського-«Островерха» та написала 14 вересня 1948 передмову до його книги, яку передали кур'єрами на Захід. (Книгу видали у Мюнхені в 1953 році).[4]
Загинула 21 вересня 1948 року через необережне поводження із власним пістолетом. [5]
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
- У місті Самбір на Площі пам'яті їй встановлено пам'ятник.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Михайло Черешньовський. Статті.Спогади.Матеріали.
- ↑ Стебельський С. Зимою в бункері. – Київ: Пропала грамота, 2020. (збірка, що містить два твори: «Крізь сміх заліза» та «Зимою в бункері»)
- ↑ Василь ШКИКАВИЙ. УЧАСТЬ ЖІНОЦТВА В УКРАЇНСЬКОМУ ВИЗВОЛЬНОМУ РУСІ СТАНИСЛАВІВСЬКОЇ ОКРУГИ ОУН (1945–1950-х рр.)
- ↑ Конопадський -“Островерха” О. Спомини чотового Островерха: хроніка Тактичних відтинків УПА “Левко” і “Маківка” 1944-1948
- ↑ Степан Стебельський. Крізь сміх заліза. Літопис УПА, том 30