Черкес Богдан Степанович

Богдан Степанович Черкес
Народження	21 травня 1953(1953-05-21) (70 років) с. Великий Полюхів
Країна	СРСР  Україна
Навчання	Львівський політехнічний інститут, Московський архітектурний інститут
Діяльність	архітектор, професор, викладач університету

Богдан Степанович Черкес (нар. 21 травня 1953, с. Великий Полюхів, Золочівський район, Львівська область) — український учений. Доктор архітектури, професор, директор Інституту архітектури й завідувач кафедри дизайну та основ архітектури Національного університету «Львівська політехніка», академік Академії архітектури України і Саксонської Академії мистецтв, професор Віденського та Дармштадтського технічних університетів, член Міжнародної ради з охорони пам'яток та історичних місць (ICOMOS).

Наукова діяльність

Народився у сім'ї вчителів. Трудову діяльність розпочав 1969 року робітником тресту «Львівпромбуд», 1975 року закінчив архітектурний факультет Львівського політехнічного інституту і працював практикуючим архітектором. У 1984—1985 роках навчався в аспірантурі Московського архітектурного інституту по кафедрі «Основ теорії містобудування», де 1985 року захистив кандидатську дисертацію «Аграрний елемент в структурі міста» (науковий керівник професор, доктор архітектури Зоя Яргіна). Етапним підсумком його наукових досліджень того періоду була монографія «Город и аграрная среда», яка вийшла з друку 1992 року. Монографія стала відомою не тільки в наукових колах, а й почала широко використовуватись, як підручник в вишах України й Росії, що дозволило Міністерству освіти і науки України присудити у 1995 році Богданові Черкесу вчене звання професора.

1987 року очолив кафедру, а у 1991 році — обраний деканом архітектурного факультету Державного університету «Львівська політехніка». Перебуваючи на цій посаді він багато зробив для розвитку львівської архітектурної школи, підвищення її рівня і налагодження міжнародних зв'язків. Прикладом цього став ініційований і підписаний ним у 1995 році меморандум про кооперацію із Віденським технічним університетом (Австрія), який активно діє понині і дозволяє щорічно понад 100 викладачам і студентам брати участь в різних проєктних семінарах, наукових стажуваннях і практиках поруч із найкращими європейськими архітектурними школами. За успішне керівництво цим проєктом професор Черкес Б. С. був відзначений у 2004 році почесним нагрудним знаком «Петра Могили» Міносвіти України, а у 2005 році — Золотою Відзнакою Сенату Віденського технічного університету. 2006 року професору Черкесу Б. С. було присуджено звання «Відмінник народної освіти» та нагороджено нагрудним знаком «Відмінник освіти» МОН України. У 2002 році архітектурний факультет Національного університету «Львівська політехніка» був перетворений в Інститут архітектури, а Черкес Б. С. обраний його директором і завідувачем кафедри «Дизайну і основ архітектури». На ці ж посади він був одноголосно переобраний у 2007 році.

З початку 1990-х років досліджує займається питаннями компаративного аналізу архітектури і ідентичності громадських центрів європейських міст. Цій темі він присвятив близько 100 публікацій у відомих європейських, американських і національних наукових фахових виданнях і сформував власну наукову школу. Під його керівництвом були виконані, захищені і затверджені ВАК України 8 кандидатських дисертацій. Професор Черкес був організатором таких відомих міжнародних симпозіумів, як «Архітектура як відображення ідеології» (Львів, 1996), «Планування європейського міста: 1900–2000 рр.» (Роттердам, 1997), «Місто і простір у Європі в 1945–2000 рр.» (Берлін, 2002), конгресу AESOP (Європейська асоціація планувальних шкіл) «Мрія про більшу Європу» (Відень, 2005), симпозіуму «Урбаністична регенерація» (Шанхай, 2007) і багатьох національних конференцій.

Присвятив свою наукову, педагогічну і освітньо-організаційну діяльність розвитку теорії архітектури і містобудування, компаративному аналізу архітектури і ідентичності європейських міст, утвердженню української архітектурної науки у європейському і світовому науковому просторі та підготовці кадрів вищої кваліфікації для науки і практики.

Засновник наукової школи в області ідентичності архітектури, автор понад 180 наукових праць і архітектурних творів, зокрема 12 монографій, з яких 5 іноземними мовами.

2006 року захистив (науковий консультант доктор архітектури, професор Фомін І. О.) у Київському національному університеті будівництва і архітектури докторську дисертацію на тему «Національна ідентичність в архітектурі громадських центрів столичних міст в умовах ідеологічної детермінації». Наступного року обраний керівником відділення архітектури і містобудування ЗНЦ Національної академії наук України.

2008 року вийшла його фундаментальна монографія «Національна ідентичність в архітектурі міста» і того ж року його було обрано членом редколегії американського архітектурного журналу «Positions», що виходить в Університеті Міннесоти, США. Монографії «Національна ідентичність в архітектурі міста» (2008), а також «Архітектура сучасності» (2011) були переможцями у Всеукраїнському рейтингу «Книжка року».

Працював протягом 2000 року візитовим професором Дармштадського технічного університету (Німеччина), а з 2001 р. працює, крім університету «Львівська політехніка», візитовим професором Інституту містобудування Віденського технічного університету (Австрія). 2001 року обраний дійсним членом Української Академії архітектури, а у 2003 році — дійсним членом Саксонської Академії мистецтв.

Джерела

• Інститут архітектури та дизайну Національного університету «Львівська політехніка». lpnu.ua. Національний університет «Львівська політехніка». Архів оригіналу за 22 жовтня 2021. Процитовано 26 вересня 2021.
• Сучасні проблеми архітектури та містобудування: Наук.-техн. збірник [Архівовано 8 серпня 2014 у Wayback Machine.] / Відпов. ред. М. М. Дьомін. — Київ: КНУБА, 2013. — № 33. — С. 3—4.