Черніченко Олександр Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Черніченко Олександр Анатолійович
 Капітан
Загальна інформація
Народження 19 квітня 1968(1968-04-19)
Українська РСР Підволочиськ, Тернопільська область
Смерть 29 березня 2015(2015-03-29) (46 років)
Україна Гранітне, Донецька область
Поховання Волочиськ
Alma Mater Академія ДПСУ
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Механізовані війська
Формування
Війни / битви Війна на сході України
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)

Олекса́ндр Анато́лійович Черніче́нко (нар. 19 квітня 1968(19680419), смт Підволочиськ, Тернопільська область, Українська РСР — пом. 29 березня 2015, с. Гранітне, Волноваський район, Донецька область, Україна) — капітан Збройних сил України.

Життєвий шлях[ред. | ред. код]

Народився 1968 року в смт Підволочиськ на Тернопільщині, у родині військового. Навчався у Підволочиській середній школі. Через службу батька родина переїхала до м. Одеса, де Олександр пішов у 3-ій клас. По закінченні школи в Одесі, продовжив навчання в сільськогосподарському технікумі у Молдові.

Після проходження строкової військової служби вирішив стати військовослужбовцем. Закінчив школу прапорщиків, Академію Державної прикордонної служби в Хмельницькому. Проходив службу на посаді начальника 4-ї прикордонної застави імені М. Щербини Чернівецького прикордонного загону ДПСУ. 1993 року був поранений при виконанні службових обов'язків. Після лікування продовжив службу в місті Рівне. 2008 року у званні капітана звільнений в запас. Повернувся у рідний Підволочиськ, працював у сусідньому місті Волочиську в КП «ЖЕК».

У зв'язку з російською збройною агресією проти України 2014 року призваний Рівненським військовим комісаріатом за частковою мобілізацією як доброволець.

Капітан, заступник командира з озброєння 4-ї механізованої роти 2-го механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади, в/ч А2167, м. Біла Церква. Від січня 2015-го перебував у зоні бойових дій.

29 березня 2015 загинув під час мінометного обстрілу російськими терористами ротного опорного пункту поблизу села Гранітне Волноваського району. Противник обстрілював позиції батальйону з мінометів та артилерійської зброї калібром 122 і 152 мм, — з району аеродрому, на 3 км східніше Гранітного та з району лісосмуги на 1,5 км західніше с. Нова Мар'ївка. Ще один військовослужбовець дістав поранення[1][2].

Похований 2 квітня на кладовищі міста Волочиськ, Хмельницька область[3][4].

Без Олександра лишилися мати Баушева (Черніченко) Валентина Василівна, сестри, дружина Оксана Миколаївна, син Максим 2005 р.н.

Нагороди та звання[ред. | ред. код]

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

13 жовтня 2015 на фасаді будівлі Підволочиської ЗОШ І-ІІІ ступенів відкрили пам'ятну дошку загиблому учаснику АТО Олександру Черніченку[6].

14 жовтня 2015 в центрі міста Рівне, на перехресті вулиць Соборної та 16 Липня, відкрили дошку пам'яті Героям АТО та Майдану, серед світлин вшанований полеглих захисників України — мешканець Рівного Олександр Черніченко[7].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. У Гранітному загинув боєць АТО, ще один поранений [Архівовано 6 грудня 2017 у Wayback Machine.] // «Лівий берег», 29 березня 2015
  2. Герой з Волочиська — Черніченко Олександр Анатолійович [Архівовано 5 грудня 2017 у Wayback Machine.] // Волочиська районна рада, 31 березня 2015
  3. Волочиськ-Підволочиськ попрощався з Героєм АТО Олександром Черніченком [Архівовано 14 листопада 2017 у Wayback Machine.] // «Волочиськ інфо», 2 квітня 2015
  4. Вшанували загиблого в АТО Черніченка Олександра // Підволочиська РДА, 29 березня 2017
  5. Указ Президента України від 16 січня року № 9/2016 «Про відзначення державними нагородами України»
  6. Пам'ятну дошку загиблому в АТО Олександру Черніченку відкрили на Тернопільщині [Архівовано 5 грудня 2017 у Wayback Machine.] // «Тернопільська Липа», 15 жовтня 2015
  7. Дев'ятнадцятьом Героям Рівного відкрили дошку пам'яті [Архівовано 25 вересня 2017 у Wayback Machine.] // «Голосно», 14 жовтня 2015

Джерела[ред. | ред. код]