Чомонин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Чомонин
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район Ужгородський район
Громада Великодобронська громада
Код КАТОТТГ UA21100050050088549
Основні дані
Засноване 1406
Населення 2265
Площа 4,275 км²
Густота населення 529,82 осіб/км²
Поштовий індекс 89652
Телефонний код +380 3131
Географічні дані
Географічні координати 48°24′05″ пн. ш. 22°27′32″ сх. д. / 48.40139° пн. ш. 22.45889° сх. д. / 48.40139; 22.45889Координати: 48°24′05″ пн. ш. 22°27′32″ сх. д. / 48.40139° пн. ш. 22.45889° сх. д. / 48.40139; 22.45889
Середня висота
над рівнем моря
106 м
Місцева влада
Адреса ради 89652, Закарпатська обл., Мукачівський р-н, с. Чомонин, вул. Миру, 95
Карта
Чомонин. Карта розташування: Україна
Чомонин
Чомонин
Чомонин. Карта розташування: Закарпатська область
Чомонин
Чомонин
Мапа
Мапа

CMNS: Чомонин у Вікісховищі

Чомо́нин (колишня назва — Чонгор) — село в Україні, в Закарпатській області.

Історія[ред. | ред. код]

На Новодавидківському пасовиську в урочищі Дарваш і Федьвереш — курганний могильник. Досліджувався в 1939 році Й.Якнковичем. Розкопано чотири курганні поховання з трупоспаленям в урнах ранньозалізного віку (культура Гава-Голігради). В околицях села знайдено два бронзових скарби пізньої бронзи. Один — 1941 рік з 16 предметів, другий — в 1972 році з 8 предметів.

Протягом багатьох століть назвою села була Чомоня. Змінили назву на Чонгор на основі 4 статті закону упорядкування назви місцевостей у 1898 році.

Вперше згадується в 1387 році як Chomonia. Селище колись було оточене первинними лісами та болотами, що переливалися з річок Серне та Латориця.

Згідно з літописами, у XV столітті село була власністю подільського князя Теодора Коріатовича, який був передане за наказом короля Сигізмунда від родини Kerepecz. Результатом судового позову стало те, що князь втратив майно Чомонина, яке перейшло у власність Матяша Палаці.

Селом володів Дьордь Бранковіч у 1427 році та Добо в 1440 році. Шімон Палаці втратив тут свій маєток шляхом конфіскації в 1456 році, а Антал передав свої маєтки в Чомонині Ференцу Добо.

Пізніше село переїйшло до Міхаля Лорантфі і його дочки. Внаслідок нападу татар в 1656 р. село було зруйновано і знищено, і лише в 1638 р. — знову відбудовано. Першими сім'ями, які заселили село були: Дердь та Шаш Томаші, а пізніше до них приєднались сім'я Шандор.

У ці часи тривав конфлікт із селом Велика Добронь тривав через кордон. Старости Андраш Ердег та Балаж Гусар встановили що потік Погар є кордон., а за часів Ференца Добо кордоном Чомонина та Великих Лучок був потік Лорант.

До 1923 р. село відносилось до Мезокосоні — угорського району, а з 1923 р. с. Чомонин приєднано до Мукачівського району.


- Реформатську церкву збудовано у 1824 році. У 1851 році церква згоріла, і у 1853 році її збудували заново.


Громада села на території церкви спорудила пам'ятник місцевим жертвам другої світової війни та жертвам сталінізму.

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 2239 осіб, з яких 1054 чоловіки та 1185 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 2242 особи.[2]

Туристичні місця[ред. | ред. код]

- в урочищі Дарваш і Федьвереш — курганний могильник

- два бронзових скарби пізньої бронзи. Один — 1941 рік з 16 предметів, другий — в 1972 році з 8 предметів.

- Улюбленим місцем для відпочинку у місцевих жителів є Кішмаккош, яка знаходиться на окраїні села. Влітку багато людей відвідують ту частину каналу Сернє, яка знаходиться біля лісу. Це улюблене місце для рибалок.

- найголовніша господарська рослина — вже чверть століття — сорго, яке займає більш як 600 гектарів на чомонинському кордоні. Із зібраного сорго у зимових та весняних місяцях виготовляють приблизно 1 мільйон віників (частину колективно).

Відомі люди[ред. | ред. код]

- Ілона Мадяр, педагог, лауреат премії Кошута. Її іменем названо початкову школу в Кечкеметі.

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
угорська 97,70 %
українська 2,08 %
російська 0,13 %
словацька 0,04 %

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
  2. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
  3. Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.

Посилання[ред. | ред. код]