Чорненький Данило Герасимович
| Чорненький Данило Герасимович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
10 грудня 1905 село Свеса, тепер смт Шосткинського району Сумської області |
| Помер | невідомо |
| Країна |
 СРСР |
| Національність | українець |
| Діяльність | державний діяч |
| Військове звання | підполковник |
| Партія | КПРС |
| Нагороди |
    |
Данило Герасимович Чорненький (10 грудня 1905, село Свеса, тепер смт. Шосткинського району Сумської області — ?) — радянський діяч, секретар Київського обласного комітету КП(б)У, 1-й секретар Залізничного районного комітету КП(б)У міста Києва.
Життєпис[ред. | ред. код]
Член ВКП(б) з 1927 року.
З вересня 1939 року — в Червоній армії на політичній роботі.
На 1940 — травень 1941 року — 1-й секретар Залізничного районного комітету КП(б)У міста Києва.
16 травня — вересень 1941 року — секретар Київського обласного комітету КП(б)У із харчової промисловості.
З 1941 року — учасник німецько-радянської війни. З липня по листопад 1941 року був на політичній роботі в 19-й танковій дивізії Південно-Західного фронту. З лютого 1942 по жовтень 1943 року служив начальником політичного відділу 2-го механізованого корпусу Калінінського фронту, начальником політичного відділу 32-ї мотострілецької бригади 18-ї танкової дивізії, потім був заступником по політичній частині командира 32-ї мотострілецької бригади 18-ї танкової дивізії 5-ї гвардійської танкової армії.
З березня 1945 по листопад 1946 року — заступник секретаря Київського обласного комітету КП(б)У із харчової промисловості — завідувач відділу харчової промисловості Київського обласного комітету КП(б)У.
У листопаді 1946 — листопаді 1948 року — завідувач відділу легкої і харчової промисловості ЦК КП(б)У. З листопада 1948 по вересень 1950 року — заступник завідувача відділу легкої промисловості ЦК КП(б)У.
З вересня 1950 по березень 1952 року — заступник міністра харчової промисловості УРСР. З березня 1952 по квітень 1953 року — 1-й заступник міністра харчової промисловості УРСР.
З квітня 1953 року — начальник «Укрголовкондитер» Міністерства легкої і харчової промисловості Української РСР.
Подальша доля невідома. На 1985 рік — персональний пенсіонер союзного значення.
Звання[ред. | ред. код]
Нагороди[ред. | ред. код]
- два ордени Вітчизняної війни ІІ ступеня (24.12.1943, 6.11.1985)
- орден Трудового Червоного Прапора (23.01.1948)
- два ордени Червоної Зірки (22.01.1943, 5.11.1943)
- медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1945)
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
|
Це незавершена стаття про політичного діяча. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |