Чорноус Олександр Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чорноус Олександр Іванович
 Капітан 3 рангу
Загальна інформація
Народження 25 березня 1975(1975-03-25) (49 років)
Севастополь
Alma Mater Академія військово-морських сил імені П. С. Нахімова
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Формування
Нагороди та відзнаки
Медаль «Захиснику Вітчизни»
Відзнака «Доблесть і честь» (Міністерство оборони України)
Відзнака «Доблесть і честь» (Міністерство оборони України)
Медаль «15 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Медаль «15 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Медаль «За сумлінну службу» II ст. (Міністерство оборони України)
Медаль «За сумлінну службу» II ст. (Міністерство оборони України)
Медаль «За сумлінну службу» III ст. (Міністерство оборони України)
Медаль «За сумлінну службу» III ст. (Міністерство оборони України)
Нагрудний знак «Знак пошани» (Міністерство оборони України)
Нагрудний знак «Знак пошани» (Міністерство оборони України)
Нагрудний знак «За відвагу в надзвичайній ситуації»
Нагрудний знак «За відвагу в надзвичайній ситуації»

Олекса́ндр Іва́нович Чорноу́с (25 березня 1975(19750325)) — капітан 3 рангу Збройних сил України, головний спеціаліст-водолазний спеціаліст Центру пошукових та аварійно-рятувальних робіт ВМС ЗСУ.

З життєпису[ред. | ред. код]

1992-го поступив до Севастопольського військово-морського училища, звідки того ж року призваний на строкову службу. 1997 року закінчив Севастопольський військово-морський інститут, спеціальність «пошуково-рятувальні, водолазні та суднопідйомні роботи». Призначений командиром групи в/ч А1594. Від 1999 року проходив службу на посаді заступника командира загону, з 2000-го начальник водолазної служби тієї ж військової частини. В квітні 2001-го одружився у місті Очаків. Від 2002 року — головний водолазний спеціаліст пошуково-рятувальної служби, Головний штаб ВМС МЗС України.

Починаючи 2003 роком проходив службу на посаді офіцера відділення пошуково-рятувальних робіт, управління бойового забезпечення Головного штабу ВМС України, з березня 2004-го — головний спеціаліст в/ч А4414.

2005 року відзначився при розмінуванні донної неконтактної міни часів Другої світової війни в Севастопольській бухті.

З вересня 2006-го — головний водолазний спеціаліст в/ч А4414.

Отримав статус учасника бойових дій за розмінування вибухонебезпечних предметів на території України та за її межами. Брав участь у міжнародних військових навчаннях.

9 серпня 2007 року призначений командиром водолазно-пошукової мінної групи для обстеження та розмінування якірної міни, з чим загін успішно впорався.

Є співавтором патенту «Апарат отримання дихального повітря з води», співавтори Церковна Олена Вікторівна, Друзь Валерій Анатолійович, Красногоров Олександр В'ячеславович

Нагороди[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]