Чучвага Олександр Володимирович
| Олександр Володимирович Чучвага | ||
|---|---|---|
 Старший солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Військова служба | ||
| Приналежність |
 Україна | |
| Вид ЗС |
 Збройні сили | |
| Формування |
 | |
| Війни / битви | Війна на сході України | |
| Нагороди та відзнаки | ||
 | ||
Короткий життєпис[ред. | ред. код]
Батько був радянським офіцером, а сам Олександр проходив службу в РА у 1989—1991 роках у литовському місті Пренай, «блакитний берет». Проживає в місті Стрию. Одружений, з дружиною Наталею виховали доньку Христину.
2014 року не чекав на повістку, пішов на фронт добровольцем, за станом здоров'я потрапив до піхоти як топогеодезист-обчислювач мінометного підрозділу (мінометник-корегувальник), отримав псевдо «Проповідник» (від героя фільму «Проповідник з кулеметом»). Командир відділення розвідки мінометної батареї батальйону 72-ї окремої механізованої бригади. На передовій вогнем із кулемета ліквідовував снайперів терористів. 5 листопада його контузило вибухом снаряда із «Гвоздики», після чого став гірше бачити. У 2015 році повернувся на передову. Брав участь у боях під Гранітним, у квітні й травні 2015-го «зняв» снайперів — з відстані 1935 метрів, другого — на ще більшій відстані, пострілами з кулемета.
Нагороди[ред. | ред. код]
За особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені під час виконання військового обов'язку, та з нагоди Дня Збройних Сил України нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (2.12.2016)[1].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Указ Президента України від 2 грудня 2016 року № 538/2016 «Про відзначення державними нагородами України»
Посилання[ред. | ред. код]
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |