Шарлотта Бонапарт
| Шарлотта Бонапарт | |
|---|---|
| фр. Charlotte Bonaparte | |
 | |
| Народилася |
31 жовтня 1802[3][4][…] Париж |
| Померла |
2 березня 1839[1][2] (36 років) Сарцана, Провінція Ла Спеція, Лігурія, Італія ·післяпологові ускладнення |
| Поховання | Санта-Кроче |
| Країна |
.svg){kind=small} Франція |
| Діяльність | художниця |
| Знання мов | французька[3] |
| Титул | принцеса |
| Рід | Бонапарти |
| Батько | Жозеф Бонапарт |
| Мати | Жюлі Кларі |
| Брати, сестри | Фелікс-Жозе-Франсуа де Лакостеd і Зенаїда Бонапарт[5] |
| У шлюбі з | Людовик II Голландський |
 | |
Шарлотта Наполеон Бонапарт (фр. Charlotte Napoléone Bonaparte 1802, Париж — 1839, Сарцана) — французька принцеса з роду Бонапарт, племінниця імператора Наполеона I Бонапарта, дочка Жозефа Бонапарта, короля Неаполя (1805—1808) та Іспанії (1808—1813).
Біографія[ред. | ред. код]
Шарлотта була однією з двох доньок старшого брата імператора Франції Наполеона I, Жозефа Бонапарта, і його дружини Жюлі Кларі (сестри шведської королеви Дезіре Кларі). Її батько Жозеф Бонапарт став, завдяки Наполеону I, спочатку королем Неаполітанським, а потім — королем Іспанії. Шарлотта була некрасива і мала криве плече, але відрізнялася розумом. В юності, в Парижі вивчала живопис і літографію.
Після того, як в 1813 році батько Шарлотти, Жозеф Бонапарт був повалений з іспанського престолу, вся їхня сім'я виїхала до Америки. У США Жозеф купив великий маєток «Пойнт-Бриз» на річці Делавер поблизу Бордентауна в штаті Нью-Джерсі . Маєток складався з величезного парку з палацом, прикрашеним численними творами мистецтва, у тому числі полотнами Тиціана і Рубенса. Шарлотта, яка носила в цей час титул графині де Сурвільє, знову почала писати картини, переважно портрети та пейзажі. Ці роботи неодноразово виставлялися в Пенсильванській академії вишуканих мистецтв.
У 1821 році мати Жерома Бонапарта хотіла одружити сина на принцесі Шарлотті. Для знайомства з нареченою він навіть їздив в Америку, але шлюб не відбувся. Однією їх причин цього було величезне придане, яке вимагала мадам Петтерсон-Бонапарт. 1824 року Шарлотта повернулася до Європи, де 23 липня 1826 роки вийшла заміж за іншого свого двоюрідного брата, Наполеона Луї Бонапарта (1804—1831), сина брата імператора, Луї Бонапарта і Гортензії Богарне. Дітей у шлюбі не було.
Після смерті чоловіка у 1831 році вела вкрай легковажний спосіб життя. Вона оточила себе польськими емігрантами і її головним коханцем значився граф Потоцький. Завагітнівши від нього, вона спочатку переховувалася біля Риму, а потім для пологів вирушила до Генуї. Але туди вона не доїхала і померла в Сарцані від внутрішньої кровотечі при пологах. Похована в базиліці Санта Кроче у Флоренція в родинному похованні Бонапартів.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Lundy D. R. The Peerage
- ↑ а б Diccionario biográfico español — Real Academia de la Historia, 2011.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Зведений список імен діячів мистецтва — 2015.
Література[ред. | ред. код]
- (фр.) E. Benezit. Dictionnaire critique et documentaire des Peintres, Sculpteurs, Dessinateurs et Graveurs. — 1966. — Vol. 1. — P. 754; Vol. 7. — P. 279.
- (англ.) Patricia Tyson Stroud. The Man Who Had Been King: The American Exile of Napoleon's Brother Joseph. — Phil. : University of Pennsylvania Press, 2005. — P. 88-113.
Посилання[ред. | ред. код]
- One of the salons of the Villa Paolina in Rome, with the Princess Zenaide, her children and her sister Charlotte [Архівовано 18 січня 2021 у Wayback Machine.]
|
