Шарлотта Бірч-Пфейфер
| Шарлотта Бірч-Пфейфер | |
|---|---|
| Charlotte Birch-Pfeiffer | |
 | |
| Народилася |
23 червня 1800 Штутгарт |
| Померла |
25 серпня 1868 (68 років) Берлін, Німецька імперія |
| Поховання | Friedhof IV der Gemeinde Jerusalems- und Neue Kirched |
| Підданство |
 |
| Діяльність | актриса та літераторка |
| Знання мов | німецька[1][2] |
| Діти | Вільгельміна фон Гіллерн |
Шарлотта Бірх-Пфейфер (нім. Charlotte Birch-Pfeiffer; 23 червня 1800, Штутгарт — 25 серпня 1868, Берлін)[3] — німецька актриса і драматична письменниця, режисерка та авторка понад 100 вистав і лібрето.[4][5]
Життєпис[ред. | ред. код]
Шарлотта Пфейфер народилася 23 червня 1800 року в місті Штутгарт в родині чиновника Фердинанда Фрідріха і Джоан Пфейфер. ЇЇ батько був засуджений у Відні в 1805 році до тривалого ув'язнення у фортеці[de] за явні пронімецькі настрої, однак, вже наступного року, на особисте прохання баварського короля Максиміліана I, був відпущений на свободу, після чого родина Пфейерів переїхала до Мюнхена.
У тринадцятирічному віці вона вступила на придворну сцену і розвинула свій талант під керівництвом Цуккаріні. Успішно виступаючи в ролях трагічних коханок у Мюнхені та своїх артистичних подорожах Німеччиною мала значну підтримку глядачів[6].
У 1825 році Шарлотта Бірх-Пфейфер одружилась з доктором Крістіаном Бірхом — автором біографічного твору «Ludwig Philipp der Erste, der König Franzosen» (3-й том, Штутгарт, 1841—1843; 3-тє вид. 1851).
Потім, уклавши договір з театром Ан дер Він, який очолював Карл Карл[de], вона здійснила цілий ряд артистичних поїздок і гастролювала в Амстердамі, Будапешті та Санкт-Петербурзі.
У 1837 році Шарлотта Бірх-Пфейфер взяла на себе управління цюрихським театром Stadttheater, маючи намір разом із Зейдельманом зробити його «школою-розсадником» для німецької сцени загалом.
У 1843 році Шарлотта Бірх-Пфейфер залишила Цюрих і після гастрольного туру містами Німеччини отримала в 1844 році запрошення на королівське сцену в Берліні, і залишалася в столиці до самої кончини 25 серпня 1868 року.[5]
24 лютого 2013 року в Театрі Сток у Цюриху Шарлотті Бірх-Пфайфер була присвячена вистава про її життя Бірзи-Пфайффера[7].
Наприкінці XIX — на початку XX століття на сторінках «Енциклопедичного словника Брокгауза і Єфрона» про неї були написані такі рядки:
У своїх драматичних творах, здебільшого сентиментального характеру, вона з великим умінням пристосувалась до смаків публіки і продемонструвала ефективне знайомство зі сценічними ефектами. З її вистав удостоїлися хорошого прийому «Pfefferrosel» (Відень, 1833); «Hinko», що мала прем'єру в 1828 році; «Die Günstlinge», «Der Glö ckner von Notre Dame» (за «Notre-Dame de Paris» Віктора Гюго); «Rubens in Madrid» (Цюрих, 1839); «Dorf und Stadt» (1848, за «Frau Proffessorin» Ауербаха); «Die Marquise von Vilette» (1845); Б. випробувала свої сили і в сфері опери та роману. Чимало її вистав і тепер приваблюють публіку[6].
«Gesammelte dramatischen Werke», що були написані письменницею, надрукували 23-ма томами (Лейпциг, 1863—1880), її «Gesammelte Novellen und Erzählungen» видані трьома томами (Лейпциг, 1862—1865).
Її донька Вільгельміна фон Гіллерн також здобула популярність на літературному терені, як авторка романів[8][9].
Бібліографія[ред. | ред. код]
Інтерпретації драматичних творів[ред. | ред. код]
- Anna von Österreich (nach Alexandre Dumas)
- Dorf und Stadt (nach Бертольд Auerbachs Die Frau Professorin)
- Der Glöckner von Notre Dame (nach Victor Hugo)
- Die Grille (nach George Sand)
- Herma oder der Sohn der Rache (nach Carl Franz van der Veldes Der böhmische Mägdekrieg).
- Der Herr Studiosus (nach Levin Schücking)
- Hinko (nach Ludwig Storchs Freiknecht)
- Mutter und Sohn (nach Fredrika Bremer «Die Nachbarn»), 1844
- Nacht und Morgen (nach Edward Bulwer-Lytton, 1. Baron Lytton)
- Pfeffer-Rösel oder die Frankfurter Messe (nach Wilhelm Asmus Dörings Sonnenberg).
- Steffen Langer aus Glogau oder Der holländische Kamin
- Die Waise aus Lowood (nach Charlotte Brontë)
- Die Frau in Weiß (nach Wilkie Collins)
Власні вистави[ред. | ред. код]
- Der Goldbauer
- Iffland
- In der Heimat
- Kind des Glücks
- Der Leiermann und sein Pflegekind
- Thomas Thyrnau
- Wie man Häuser baut
Лібрето[ред. | ред. код]
- Die Großfürstin' (Musik: Friedrich von Flotow)
- La Réole. Oper in 3 Akten (Musik: Gustav Schmitt)
- Santa Chiara. Romantische Oper (Musik: Herzog Ernst II.)
Оповідання[ред. | ред. код]
- Die Hand des Herrn
- Metta, Sophronia und Eugenia
- Trudchen
- Der Rubin
- Die todte Braut und die erste Liebe
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ Charlotte Birch-Pfeiffer's Grave. friedhofsfinder. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 31 липня 2017.
- ↑ Yates, W.E. (July 2001). Charlotte Birch-Pfeiffer (1800–1868). Eine Frau beherrscht die Buhne. The Modern Language Review: 889.
- ↑ а б Wilson, Katharina M. (1991). An Encyclopedia of Continental Women Writers. New York and London: Garland Publishing, Inc.
- ↑ а б Бирх-Пфейфер, Шарлотта // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- ↑ THEATER PERFORMANCE "CHARLOTTE BIRCH-PFEIFFER". fraumuenstergesellschaft. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 31 липня 2017.
- ↑ Гиллерн // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- ↑ Anne Commire & Deborah Klezmer, ред. (2007). Birch-Pfeiffer, Charlotte (1800–1868). Dictionary of Women Worldwide: 25,000 Women Through the Ages. Yorkin Publications. 1: 201.
|
