Шарлоттенгоф
| Шарлоттенгоф | |
|---|---|
|
| |
| 52°23′43″ пн. ш. 13°01′33″ сх. д. / 52.39550000002777352° пн. ш. 13.025900000028° сх. д.Координати: 52°23′43″ пн. ш. 13°01′33″ сх. д. / 52.39550000002777352° пн. ш. 13.025900000028° сх. д. | |
| Країна |
 Німеччина[1] |
| Розташування | Потсдам[1] |
| Тип | палац |
| Стиль | архітектура неокласицизму |
| Архітектор | Карл Фрідріх Шинкель і Людвіг Персіус |
| Дата заснування | 1826 |
  Шарлоттенгоф Шарлоттенгоф (Німеччина) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Палац Шарлоттенгоф (нім. Schloss Charlottenhof) — палац в Потсдамі, на південний схід від палацу Сан-Сусі, колишня літня резиденція кронпринца Фрідріха Вільгельма, який став в 1840 королем Пруссії Фрідріхом Вільгельмом IV. На початок 2020-х палац знаходиться під орудою Фонду прусських палаців та садів Берліна — Бранденбурга[en].
Територія парку Шарлоттенгоф із різними спорудами з'явилася у XVIII ст. В 1790 — 1794 рр цією місцевістю володів камергер палаців Сан-Сусі; на честь його дружини Марії Шарлотти фон Генцков, маєток отримав своє ім'я. В 1825 році це володіння і прилеглі до нього невеликі ділянки землі, розташовані на південній стороні від парку Сан-Сусі, придбав прусський король Фрідріх-Вільгельм III, щоб подарувати їх на Різдво 1825 свого сина кронпринца Фрідріха Вільгельма і його дружина Єлизавета Людовіка Баварська.
Кронпринц доручив реконструкцію садибного будинку, що був там, архітектору Карлу Фрідріху Шинкелю. Роботи було проведено в 1826 — 1829 рр. За допомогою свого учня Людвіга Персіуса Шинкель звів на старому фундаменті невеликий класицистичний палац на зразок давньоримських вілл. Обдарований кронпринц брав участь у оформленні палацу та виконав самостійні ескізи . Свій літній палац він називав Сіамом , який за уявленнями того часу був країною свободи, а себе - архітектором сіамського будинку.
Офіційна назва палацу: Шарлоттенгоф, на ім'я Марії Шарлотти фон Генцков, дружини камергера та власниці маєтку в 1790 — 1794 рр. Палац з портиком римсько-доричного ордера, розписаним зсередини, незвичайним західним фасадом зі скульптурами оленів, секторальним ставком і садовими перголами, є унікальною пам'яткою, порівнянною тільки з Помпейським будинком[en] в Ашаффенбурзі. На початок 2020-х в оригінальному вигляді збереглося внутрішнє оздоблення десяти залів палацу. Усередині є колекція картин та меблів, створених за малюнками Шинкеля.
В 1828-1840 роках Шинкель неподалік Шарлоттенгофа побудував ще один комплекс в античному стилі: «Римські купальні» (нім. Römische Bäder), з унікальними інтер'єрами, що відтворюють досить точно житловий будинок стародавніх Помпей, а також зі скульптурами, розписами.
Відмінною рисою приміщень палацу є їхня тематична індивідуальність щодо матеріалів та кольору. Навіть двері оформлені по-різному з кожного боку. Найоригінальнішим залом палацу є «похідний зал» на кшталт наметів давньоримських воєначальників. Стеля та стіни обклеєні паперовими шпалерами у синьо-білу смужку. Ця ж смужка використана для штор, завіси у формі балдахіна та покривала похідного ліжка. Цей зал служив опочивальнею для придворних жінок і гостей.
Поєднання синього та білого зустрічається також на віконних віконницях палацу, натякаючи на баварське походження кронпринцеси Єлизавети.
У «похідному залі» у літні місяці 1835—1840 років зупинявся дослідник і мандрівник Александер фон Гумбольдт, перебуваючи у Потсдамі на запрошення кронпринца Фрідріха Вільгельма.
Парк Шарлоттенгоф[ред. | ред. код]
Облаштування палацового парку було доручено садовому архітектору Петеру Йозефу Ленне. Він перетворив спочатку рівнинну та частково болотисту місцевість на англійський ландшафтний парк, основними елементами якого є дерева, луки та вода. Вода подавалася з Гафеля, для чого було збудовано водогін і будівлю електростанції. Ленне вдалося майстерно поєднати новий парк Шарлоттенгоф зі старим парком Сан-Сусі часів Фрідріха II.
Примітки[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Wolfgang Fabian: Potsdam. Die Stadt-Die Könige und ihre Bewohner. Vision Verlag, Berlin 1997, ISBN 3-928787-15-2
- Harri Günther: Peter Joseph Lenné. Gärten/Parke/Landschaften. VEB Verlag für Bauwesen, Berlin 1985
- Friedrich Mielke: Potsdamer Baukunst. Das klassische Potsdam. Propyläen Verlag, Ffm/Berlin/Wien 1981, ISBN 3-549-06648-1
- Gert Streidt, Klaus Frahm: Potsdam. Die Schlösser und Gärten der Hohenzollern. Könemann Verlagsgesellschaft mbH, Köln 1996 ISBN 3-89508-238-4
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Шарлоттенгоф |
|
