Шведський сірник (фільм, 1922)
Шведський сірник | |
|---|---|
| рос. «Шведская спичка» | |
 | |
| Жанр | трагікомедія |
| Режисер | Євген Славинський |
| Сценаристи | |
| На основі | «Шведський сірник» А. П. Чехова |
| У головних ролях |
Костянтин Гарін Баянов Олена Єгорова |
| Оператор | Євген Славинський |
| Художник | Іван Суворов |
| Кінокомпанія | ВУФКУ Одеса |
| Тривалість | 4 частини, 1000 м |
| Мова | німий (українські інтертитри) |
| Країна | УРСР |
| Рік | 1922 |
| Дата виходу |
січень 1923 31 березня 1926 (перемон. версія) |
«Шведський сірник» (рос. «Шведская спичка») (назва переробленої версії — «Дворянське болото») — німий корткомтражний художній фільм 1922 року, поставлений режисером Євгеном Славинським за однойменним оповіданням російського письменника Антона Чехова.[1] Стрічка була першим ігровим фільмом ВУФКУ, створеним на його Одеській кінофабриці.[2]
Часто Леся Курбаса також помилково вказують режисером «Шведських сірників» (про це, наприклад, згадують відомі кінознавці Іван Корнієнко у своїй книзі Українське радянське кіномистецтво. 1917—1929 (1959)[3] та Борис Берест у своїй книзі Історія українського кіна (1962)[4]), але загальновідомо що Курбас не міг бути режисером цих стрічкок у 1922 році, оскільки він почав працювати на ВУФКУ Одеса лише у червні 1924 року, після того як ВУФКУ уклало річний контракт із режисером театру «Березіль».[5][6] За рік своєї праці у 1924—1925 роках у ВУФКУ Одеса Курбас зумів зняти лише три фільми що вийшли в кіножурналі «Маховик»: Вендетта, Макдональд, та Арсенальці.[7][8]
Станом на 2020 рік фільм вважається втраченим.
Сюжет[ред. | ред. код]
Дружина станового пристава викрадає відставного корнета — поміщика Кляузова — та ховає його у своїй лазні, тим самим забезпечуючи собі легкий доступ до коханого. Міська влада, стурбована зникненням Кляузова, висуває версію вбивства поміщика і береться за пошуки трупа…
У ролях[ред. | ред. код]
| • Костянтин Гарін | … | Марк Іванович Кляузов, корнет |
| • Баянов | … | становий |
| • Олена Єгорова | … | дружина станового |
| • Г. Славатинська | … | Марія, сестра Кляузова |
| • І. Висоцький | … | Чупринок, слідчий |
| • Аркадій Мальський | … | Миколка |
| • Д. Гольдфаден | … | Песков, управитель Кляузова |
| • Короленко | … | покоївка |
Виробництво[ред. | ред. код]
За даними часопису «Вітчизна», фільм було перемонтовано у 1926 році під назвою «Дворянське болото».[9]
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ Миславський В., 2018, с. 429.
- ↑ Капельгородська Нонна. В єдиному руслі // Новини кіноекрана. — К., 1984. — Вип. 12 (грудень). — С. 10. Процитовано 30.10.2017.
- ↑ Іван Корнієнко. Українське радянське кіномистецтво. 1917—1929. Київ: Видавництво Академії Наук УРСР. 1959. 182 стор.: С. 46
- ↑ Борис Берест. Історія українського кіна [Архівовано 18 жовтня 2020 у Wayback Machine.]. Нью Йорк: НТШ в США. 1962. 274 стор.: С. 47-48 (Бібліотека українознавства ч. 7)
- ↑ Миславський В., 2018, с. 206.
- ↑ Лариса Брюховецька. Лесь Курбас і українське кіно. // Богдан Козак. Життя і творчість Леся Курбаса: в рецепції українського театрознавства. Львів; Київ; Харків: Літопис, 2012. 654 стор.: 277—289. ISBN 978—966–8853–22–7
- ↑ Брюховецька Л. І. Кіномистецтво: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. Київ: Логос, 2011. — 390, [1] с. : іл., фото.)
- ↑ Пуха Л., 1999, с. 19.
- ↑ перемонтований // Вітчизна, 4, 1967, 189
Додаткова література[ред. | ред. код]
- Миславський Володимир. Історія українського кіно 1896–1930: факти і документи. — Харків : «Дім Реклами», 2018. — Т. 1. — С. 429. — ISBN 978-966-2149-66-1.
- Богдан Козак. Життя і творчість Леся Курбаса: в рецепції українського театрознавства. — Львів; Київ; Харків : Літопис, 2012. — С. 38-44. — ISBN 978–966–8853–22–7.
- Людмила Пуха. Кінематограф Леся Курбаса. — Черкаси : Сіяч, 1999. — 107 с. — ISBN 966-564-036-4.
Посилання[ред. | ред. код]
- Шведський сірник [Архівовано 26 березня 2020 у Wayback Machine.] на сайті vufku.org
