Швейцарська еміграція до Росії

З кінця 17-го до кінця 19-го століття відбувалася велика еміграція швейцарців до Російської імперії. Раубер (1985) підрахував, що приблизно між 1700 і 1917 роками в Росії проживало від 50 000 до 60 000 швейцарців.

Міграція

Наприкінці 18 – початку 19 століття спостерігається потік швейцарських фермерів, що формують такі колонії, як Шаба ( Бессарабія, на Дністровському Лимані, нині частина України ), крім спеціалістів різних професій, які працюють як винороби, сироварі, купці, офіцери чи гувернантки. Російські швейцарські загалом процвітали, частково злившись з німецькою діаспорою. Перші швейцарські емігранти до Росії не були бідними та привозили з собою до країни гроші, утверджуючи себе як спеціалізовану еліту, вибираючи Росію як міграційну мішень, оскільки вона давала більше можливостей для їхньої торгівлі, ніж Америка тих часів. Лише наприкінці 19 століття, з російською індустріалізацією, відбулася значна міграція нижчих соціальних класів.

Більшість представників швейцарської діаспори повернулися до Швейцарії в міжвоєнний період після російської революції 1917 року, та утворення СРСР. Поштовхом до повернення швецарців стало розкуркулення під керівництвом Йосипа Сталіна протягом 1929-1931 років.

Найвідомішими швейцарцями, що жили в Росії, є математик Леонард Ейлер і військовий офіцер Франц Лефорт, близький соратник Петра Великого . Район Лефортово в сучасній Москві досі носить його ім'я. Інші відомі російські швейцарці - це ботанік Johannes Ammann, художник і архітектор Леонарда Крістіан Готліб Leonardowitsch Шауфельбергер, підприємець Арнольд Шауфельбергер, політик Лагарп і генерал Жоміні в царській період і Платтен і Ембер-Дро в радянський період . У 1918 році Платтен врятував життя Володимиру Леніну в Петербурзі, а в 1923 році російській швейцарець вбив в Лозанні лідера більшовиків Вацлава Воровського.

Швейцарсько-російський зв’язок йшов у обидва боки, і Швейцарія була місцем відпочинку, навчання та вигнання як для більшовиків, так і для антибільшовиків, зокрема еліт. Примітно, що Цюрих приймав і Леніна, і Олександра Солженіцина, і в роки, що передували революції, до третини студентів швейцарських університетів були громадянами царської Росії.

З 1978 року історичний факультет Цюрихського університету під керівництвом Карстена Герке збирає архів історичних документів, що стосуються швейцарських емігрантів у Росії (зараз доступний у Швейцарському соціальному архіві, Цюрих). В архіві зібрані дані про приблизно 5600 осіб, що приїхали до Швейцарії після розпаду Російської імперії, вимагаючи швейцарського громадянства, що, за оцінками, становить близько двох третин від загальної кількості.

З 2000-х років відновилася обмежена тенденція еміграції швейцарських фермерів до Росії. У 2006 році 676 громадян Швейцарії було зареєстровано на постійне проживання в Росії, що на 100 більше, ніж у попередньому році.

Дивіться також

• Швейцарська діаспора
• швейцарський американець
• швейцарці
• Березіналід
• Зовнішні відносини Швейцарії
• Історія поселення німців у Центральній та Східній Європі
• Російсько-швейцарські відносини

 

Література

• Бюлер Роман, Гандер-Вольф Хайді, Герке Карстен, Раубер Урс, Чудін Гізела, Фогелі Йозеф, «Schweizer im Zarenreich - Zur Geschichte der Auswanderung nach Russland», Цюрих, Verlag Hans Rohr, 1985
• Бюлер Роман, «Auswanderung aus Graubünden in das russische Zarenreich», Цюрих, Verlag Hans Rohr, 1988
• Колмер Пітер, «Die besten Jahre unseres Lebens. Russlandschweizerinnen und Russlandschweizer in Selbstzeugnissen, 1821—1999», Цюрих: Chronos Verlag 2001,ISBN 978-3-0340-0508-1
• Колмер Пітер, «Die Schweiz und das Russische Reich 1848–1919. Geschichte einer europäischen Verflechtung» (Die Schweiz und der Osten Europas 10), Цюрих, Chronos Verlag 2004.
• Герке Карстен (ред. ): «Die Fremde als Heimat - Russlandschweizer erinnern sich», Цюрих, Verlag Hans Rohr, 1988
• Герке Карстен, Швейцер в Росії. Zur Geschichte einer Kontinentalwanderung, RSH 48, 1998, 289-290.
• Lengen Markus, "Ein Strukturprofil der Letzten Russlandschweizer-Generation am Vorabend des Ersten Weltkrieges", Schweizerische Zeitschrift für Geschichte 48 (1998), 360-390
• Маедер Єва, «Auswanderungsziel: Russland. Schweizer Alltag im Zarenreich und im Sowjetstaat", Der Landbote, 29.12.2001, с. 20
• Мументалер Рудольф, «Das Russlandschweizer-Archiv. Entstehung und Aufbau», Carsten Goehrke (Hrsg.): 25 Jahre Osteuropa-Abteilung des Historischen Seminars der Universität Zürich 1971—1996. Цюрих 1996, 37—45.
• Мументалер Рудольф, «Schweizer im Nordwesten des Zarenreichs. В: Der Finnische Meerbusen als Brennpunkt. Wandern und Wirken deutschsprachiger Menschen im europäischen Nordosten», ред. Роберт Швейцер, Вальтрауд Бастман-Бюнер. Гельсінкі 1998, 145-165
• Раубер Урс, «Schweizer Industrie in Russland - Ein Beitrag zur Geschichte der industriellen Emigration, des Kapitalexportes und des Handels der Schweiz mit dem Russischen Zarenreich», Цюрих, Verlag Hans Rohr, 1985
• Шнайдер Гаррі, «Schweizer Theologen im Zarenreich (1700-1917)», Auswanderung und russischer Alltag von Theologen und ihren Frauen, Цюрих, Verlag Hans Rohr, 1994.
• Чудін Гізела, «Швейцер Кезер у Росії», Цюрих, Verlag Hans Rohr, 1988
• Фогелі Йозеф, "Die Rückkehr der Russlandschweizer 1917-1945", Цюрих, Verlag Hans Rohr, 1988
• Jost Soom, Avancement et fortune: Schweizer und ihre Nachkommen als Offiziere, Diplomaten und Hofbeamte im Dienst des Zarenreiches, Beiträge zur Geschichte der Russlandschweizer, Ганс Рор (1996),ISBN 978-3-85865-633-9
• Альфред Еріх Сенн, Огляд Бюлера та ін. (1985), Раубер (1985), «Слов’янський огляд» (1986), с. 332f.

зовнішні посилання

• (in French) Şaba - un avanpost européen sur le Nistre by Ioan Papa