Швехат (річка)
Швехат (нім. Schwechat) — річка в Нижній Австрії, права притока Дунаю.
Стікає у вигляді кількох струмків із висоти близько 750 м[джерело не вказане 1317 днів] над рівнем моря з найвищої гори Віденського лісу Шепфля. У Клаузен-Леопольдсдорфі струмки зливаються й одержують назву Швехат. Тече загалом у східному напрямку протягом 62 км до однойменного міста, де впадає в Дунай. Площа басейну близько 1182 км2[1].
Найважливіші притоки:
- праві: Гройсбах (Groisbach), Тристінг, Кальтер-Ганг (Kalter Gang);
- ліві: Саттельбах (Sattelbach), Медлінг, Петерсбах (Petersbach), Лізинг. Великі міста за течією: Баден і Швехат.
Назва[ред. | ред. код]
Назва річки походить від середньоверхньонімецького swechant, що означає «смердючий»[2][3]. Цей епітет виправданий тільки починаючи від Бадена, де в річку впадають сірковмісні струмки[4].
Лісосплав[ред. | ред. код]
Від 1667 до 1939 року ділянку Швехата від Клаузен-Леопольдсдорфа до Бадена використовували для лісосплаву. З цією метою за течією облаштували водозливи для підняття рівня води в мілких місцях, де могли накопичуватися сплавлювані колоди. Головний водозлив (німецькою Klause) був розташований біля Клаузен-Леопольдсдорфа, ще 13 були облаштовані на притоках Швехата. На західній околиці Бадена ліс перенаправлявся до Меллерсдорфа (див. Трайскірхен) і далі вже суходолом до Відня[5].
1756 року дерев'яний головний водозлив замінено кам'яною спорудою, що збереглася донині. Від 1803 року для транспортування з Бадена до Відня стали використовувати канал Вінер-Нойштадт[de].
Спортивний туризм[ред. | ред. код]
За підвищеного рівня води Швехат на відрізку від Клаузен-Леопольдсдорфа до Бадена може використовуватися для водного туризму. Складність сплаву оцінюють на рівні II за міжнародною шкалою складності річок[en][6].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Bundesministerium für Landwirtschaft, Regionen und Tourismus: Flächenverzeichnis der Flussgebiete: Donaugebiet von der Enns bis zur Leitha, Beiträge zur Hydrografie Österreichs, стр. 119. www.bmnt.gv.at. Архів оригіналу за 4 квітня 2019. Процитовано 8 лютого 2021.
- ↑ W. Besch, A. Betten, O. Reichmann, S. Sonderegger. Sprachgeschichte. 4. Teilband. — 2004. — С. 3531.
- ↑ W. Wackernagel. Wörterbuch Zum Altdeutschen Lesebuch. — Basel, 1839. — С. 285.
- ↑ H. Küpper. Geologie und Grundwasservorkommen im südlichen Wiener Becken. — 1954. — С. 183.
- ↑ V. E. Riebe. Der Wiener Neustädter Schiffahrtskanal. Geschichte eines niederösterreichischen Bauwerkes von seinem Entstehen bis zur Gegenwart nach archivalischen Quellen : [нім.]. — Wiener Neustadt : Verlag Gutenberg, 1936.
- ↑ Deutscher Kanu Verband. Auslandsführer : [нім.]. — ISBN 3-924580-81-2.
|
