Швец Владислав Віталійович
На жаль, жорстока війна продовжує забирати кращих та приносити горе в оселі українців…
| Текст вилучений зі статті через підозру в порушенні авторських прав |
|---|
 Текст, що раніше перебував на цій сторінці, запідозрено в порушенні авторських прав на текст із таких джерел: Дата, коли було знайдено порушення: 21 лютого 2024. Тому, хто повісив цей шаблон: На сторінку обговорення користувача, який розмістив цю статтю, варто додати повідомлення |
|
Не редагуйте статтю зараз, навіть якщо ви збираєтеся її переписати. Дотримуйтесь вказівок нижче.
У випадку, якщо новий текст написано не буде, цю статтю буде вилучено через тиждень після появи цього попередження (детальніше див. документацію шаблону). Вихідний текст цієї статті з можливим порушенням копірайту можна знайти в історії змін. Зверніть увагу, що розміщення у Вікіпедії матеріалів, автор яких не надав явного дозволу на їхнє використання відповідно до ліцензії GNU FDL без незмінюваних секцій та Creative Commons із зазначенням автора / розповсюдження на тих самих умовах, може бути порушенням законів про авторське право. Користувачів, які додають до Вікіпедії такі матеріали, може бути тимчасово позбавлено права редагувати статті. Попри все, ми завжди раді вашим оригінальним статтям. Дякуємо. Цю сторінку внесено до категорії Вікіпедія:Можливе порушення авторських прав. |
Ніколи не пробачимо!
Нехай Господь прийме його душу, а земля буде пухом!
Герої не вмирають! Слава Україні!!!
"Мукачівщина втратила неймовірну людину, справжнього патріота, а ми друга… Світла та чудова Людина, справжній Друг, доблесний Воін, голова Закарпатського громадського штабу дитячої військової патріотичної гри «Сокіл-Джура», волонтерив з 2014 року.
В перші дні війни я подзвонила Владу, потрібна була допомога, а він з хлопцями вже їхав захищати Київ. Добровільно, а не по повістці. Добровільно!!! Бо любив свою Батьківщину, нашу Україну, всім серцем! Як тепер «Джура» без тебе? Ти був її серцем та натхненником.", - йдеться у дописі Татьяни-Ярославни Кобаль.
У Владислава залишилась дружина, двоє донечок та онучка.
Побратим Сергей Лойко згадує Владислава як друга, який врятував йому життя. Згодом, Чинадіївська селищна рада повідомила: