Шевченко Тарас Ярославович
| Шевченко Тарас Ярославович | ||
|---|---|---|
 Молодший сержант | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
24 квітня 1981 Івано-Франківськ, УРСР | |
| Смерть |
19 травня 2015 (34 роки) Гранітне, Донецька область, Україна | |
| Поховання | Івано-Франківськ | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |
 Україна | |
| Вид ЗС |
 Сухопутні війська | |
| Рід військ |
 Механізовані війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Тара́с Яросла́вович Шевче́нко (24 квітня 1981, Івано-Франківськ, Українська РСР — 19 травня 2015, с. Гранітне, Волноваський район, Донецька область, Україна) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни, механік-водій БМП (72-га окрема механізована бригада).
Життєпис[ред. | ред. код]
Змалечку захоплювався футболом, на початку 2000-х років грав за франківську команду «Тепловик».
По закінченні 17-ї школи вступив до Івано-Франківського ВПУ №13. Певний час працював інструктором з лижного спорту в Буковелі, потім виконувати ремонти. Був одружений і мав двох дітей.
На час отримання повістки з військкомату, Тарас працював в Одесі. Повернувшись додому, сам пішов до військкомату і 2 лютого 2015 року поїхав на полігон. Був зарахований на посаду механіка-водія БМП у 72-гу окрему механізовану бригаду, яка тримала оборону на півдні Донеччини.
Загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Гранітне від підриву на розтяжці та втрати крові. Важко пораненим проповз із автоматом ще метрів сто. Тіло було евакуйоване через добу.
По смерті залишилися мати, двоє братів, дружина, син і дочка.
Похований в Івано-Франківську, в урочищі Дем'янів лаз[1].
Нагороди[ред. | ред. код]
Указом Президента України № 345/2016 від 22 серпня 2016 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[2].
Почесні звання[ред. | ред. код]
25 квітня 2019 року йому присвоєно звання «Почесний громадянин міста Івано-Франківська» (посмертно).
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
26 червня 2015 року у ВПУ №13 м. Івано-Франківська відбулось відкриття пам'ятної дошки на честь випускника Тараса Шевченка[3].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Івано-Франківськ прощається з загиблим у АТО Тарасом Шевченком [Архівовано 8 березня 2017 у Wayback Machine.] // «Фіртка», 28 травня 2015
- ↑ Указ Президента України «Про відзначення державними нагородами України» №345/2016. Архів оригіналу за 12 травня 2017. Процитовано 8 березня 2017.
- ↑ У Івано-Франківську відкрили анотаційну дошку загиблому бійцю АТО Тарасу Шевченку [Архівовано 8 березня 2017 у Wayback Machine.] // «Галка», 26 червня 2015
Джерела[ред. | ред. код]
- Шевченко Тарас Ярославович [Архівовано 8 березня 2017 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті загиблих.
- На Донеччині загинув молодший сержант з Івано-Франківська Тарас Ярославович Шевченко [Архівовано 8 березня 2017 у Wayback Machine.] // Офіційний вебсайт Івано-Франківської ОДА, 27 травня 2015.
- В зоні АТО загинув франківський боєць // «Паралелі», 27 травня 2015.
- Бунтар, який спішив жити [Архівовано 8 березня 2017 у Wayback Machine.] // Наталя Мостова. «Галицький кореспондент», 5 березня 2017.
- Молодші сержанти (Україна)
- Народились 24 квітня
- Народились 1981
- Померли 19 травня
- Померли 2015
- Поховані в Івано-Франківську
- Військовики 72-ї окремої механізованої бригади
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Уродженці Івано-Франківська
- Померли у Волноваському районі