Шевчук Анатолій Олександрович
| Анатолій Олександрович Шевчук | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився |
6 лютого 1937 Житомир | |||
| Помер |
12 серпня 2015 (78 років) Житомир | |||
| Поховання | Корбутівське кладовище | |||
| Громадянство |
 СРСР,  Україна | |||
| Діяльність | література | |||
| Напрямок | літературознавець | |||
| Жанр | прозаїк, літературознавець | |||
| Членство | Національна спілка письменників України | |||
|
| ||||
Шевчук Анатолій (* 6 лютого 1937, Житомир — 12 серпня 2015, Житомир) — український письменник-шістдесятник, новеліст, майстер психологічної прози.
Біографія[ред. | ред. код]
Анатолій Шевчук народився 6 лютого 1937 року в Житомирі[1] в сім'ї житомирського шевця Олександра Шевчука. Молодший брат Анатолія Шевчука — відомий український прозаїк і літературознавець Валерій Шевчук.
Після закінчення середньої школи навчався в технічному училищі за фахом будівельного майстра, але працювати за фахом не міг через хворобу — порок серця. Через неї був комісований з армії. Влаштувався на роботу в Житомирську обласну друкарню де працював лінотипістом.
З 1960 Анатолій Шевчук публікував у республіканській та обласній пресі новели і оповідання. 1962 його творчість обговорювалася в комісії роботи з молодими авторами Спілки письменників України. Підготував для видавництва «Радянський письменник» збірку новел. Євген Сверстюк так відгукувався про творчість Анатолія Шевчука в журналі «Зміна» № 12 за 1962:
|
Особливо приємно відзначити, що твори Шевчука виділяються серед творів багатьох професіоналів культурою форми, психологічічною витонченістю і чистотою естетичного звучання. | 
|
1964 Анатолій Шевчук домовився зі львівським мистецтвознавцем Богданом Горинем про друкування самвидаву. Працюючи в друкарні, Шевчук потай виготовляв лінотипний набір текстів, які Горинь відвозив до Львова. А друкувався текст у майстерні одного львівського художника-графіка. 1965 Богдан ГОРИНЬ був заарештований, але набір у Львові не знайшли. Анатолій Шевчук залишився поза підозрою. Однак набір статті «З приводу процесу над Погружальським» (про процес щодо підпалу Публічної бібліотеки в Києві) Шевчук закопав на березі річки Тетерів. На нього випадково натрапили підлітки і віднесли в КДБ. 23 травня 1966 Анатолій Шевчук був заарештований. На слідстві він сказав, що машинопис статті знайшов у бібліотечній книжці, а набрав текст, щоб зробити брошуру, оскільки як книголюб колекціонує всілякі матеріали про бібліотеки. Цієї «легенди» Шевчук дотримувався до кінця. А коли стали виявляти його зв'язки зі Львовом — перестав відповідати на запитання. У зв'язку з арештом була знята з плану в видавництві «Радянський Письменник» збірка новел Анатолія Шевчука.
У жовтні 1966 засуджений за ч. 1 ст. 62 КК УРСР до 5 р. ув'язнення. Відбував покарання в таборах суворого режиму Дубровлагу (Мордовія). У таборах входив до націоналістичного українського товариства, яке складалося з повстанців молодих дисидентів. Передавав листи з описом життя в таборі, про постійні приниження і знущання над в'язнями. Один такий лист із табору № 17, а також троє оповідань і уривки з листів братові, В'ячеслав Чорновіл вмістив до у збірнику «Лихо з розуму» (1967). Неодноразово потрапляв до штрафного ізолятора (ШІЗО).
Після звільнення в 1971 Анатолій Шевчук півроку перебував під офіційним наглядом як такий, що «не став на шлях виправлення». Фактично нагляд тривав аж до проголошення незалежності.
Помер 12 серпня 2015 року у віці 78 років у Житомирі. Був похований 13 серпня на Корбутівському кладовищі.
Література[ред. | ред. код]
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Карагедова О. Г. Орач Житомирської прозової школи (Анатолій Шевчук) / О. Г. Карагедова // Проблеми українського державотворення: історія і сучасність: матеріали Міжнародної науково-краєзнавчої конференції, присвяченої 100-річчю від дня народження О. Ольжича та 90-річчю Української Народної Республіки: у 2 т. / [ голов. ред. М. Ю. Костриця; редкол.: Баженов Л. В. та ін.]. — Житомир, 2007. — Т. 2. — С. 112—120. — (Науковий збірник «Велика Волинь»: праці Житомир. наук.-краєзн. т-ва дослідників Волині. — Вип. 35).
- Концевич Є. Житомирський першодрукар самвидаву / Є. Концевич // Тутешня кава. Про земляків і не тільки, і не стільки, і не про всіх, і не про все… : статті, есеї, спогади, теревені, хармани, світлини / Є. Концевич. — Житомир: [б. в.], 2000. — С. 96–100.
- Концевич Є. З виступу про сумний «ювілей» Анатолія Шевчука / Є. Концевич // Клекіт глухоти: зібрате / Є. Концевич. — Житомир: Рута, 2010. — С. 303—304.
- Рапп І. Анатолій Шевчук / І. Рапп, В. Овсієнко // Літературна Україна. — 2015. — 20 серп. (№ 31) — С. 13.
- Шевчук В. Анатолій Шевчук // На березі часу. Ті, котрі поруч: Спогади про сучасників / В. Шевчук. — Київ: Либідь, 2015. — С. 475—496.
- Шевчук В. Поет, якому доля не дала здійснитися: До 80-річчя від дня народження Анатолія Шевчука / В. Шевчук // Дзвін. — 2017. — № 2. — С. 101—105.
- Музей дисидентського руху
- Сторінка Валерія Шевчука [Архівовано 24 січня 2005 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- ↑ Пасічник, М.; Білоус, П.; Монастирецький, Л. (2010). Письменники Житомирщини. Кн. 1 (українською) . Житомир: Пасічник М. П. с. 263. ISBN 978-966-2936-48-3.