Затока Шеліхова
 | |
| 59°45′ пн. ш. 158°00′ сх. д. / 59.750° пн. ш. 158.000° сх. д.Координати: 59°45′ пн. ш. 158°00′ сх. д. / 59.750° пн. ш. 158.000° сх. д. | |
| Назва на честь | Шеліхов Григорій Іванович |
|---|---|
| Частина від | Охотське море |
| Прибережні країни |
 Росія |
| Середня глибина | 350 м |
| Вливаються |
|
| ідентифікатори і посилання | |
| GeoNames | 2121316 |
  Затока Шеліхова Затока Шеліхова (Росія) | |
 | |
Ше́ліхова (Пенжинська) затока (рос. Шелихова (Пенжинский) залив) — затока у північно-східній частині Охотського моря між узбережжям Азії і західним берегом півострова Камчатки в Магаданській області і Коряцькому окрузі Російської Федерації. Південною межею затоки служить лінія, що з'єднує мис Толстой на півострові П'ягіна з мисом Утколоцьким на Камчатці[1]. У північній частині півостровом Тайгоносом розділяється на Гіжигінську губу та Пенжинську губу. Довжина — 650 км, ширина на вході — 130 км, найбільша ширина — 300 км, переважаючі глибини 50—150 м, найбільша — 350 м[2]. Відкрита у 1651 році землепроходцем Михайлом Стадухіним. Назву отримала на початку XX століття на честь російського мореплавця Григорія Шеліхова[3].
Західний берег облямований високими відрогами Колимського гірського хребта, а до східного берега підступають гори Камчатки. Прибережні гори мають середню висоту 460 м, проте окремі з них перевищують 1 000 м. Низькі піщані береги зустрічаються у вершинах бухт. Порізані береги відносно слабо[3]. На берегових урвищах пташині базари[2].
Острови затоки розташовані поблизу побережжя і невеликі за розмірами. Найбільш віддалені від берегової лінії Ямські острови знаходяться за 16 км від східного берега півострова П'ягіна[3].
З грудня по травень вода вкрита шаром льоду. У північній частині плавучі льоди залишаються влітку[3]. Припливи неправильні, добові. Висота сягає 12,9 м що робить їх одними з найвищих у світі. З цієї причини було розглянуто будівництво припливної електростанції в цьому регіоні[4].
У затоку впадають річки Гіжига, Пенжина, Яма, Воямполка , Малкачан, Кінкіль, Еталона, Ургиваям, Пилгаваям, Рамлевеем, Елтаваям, Матаваям, Лісова, Палана, Кокирто, Майнкаптал, Рекіннікі, Кахтана, Тогатон, Теві. Населених пунктів на берегах затоки мало; зосереджені вони головним чином поблизу гирл Пенжини і Гіжиги[3].
Затока багата рибними ресурсами. Об'єктами рибальства є оселедець, корюшка, палтус, камбала, далекосхідна навага[2].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Охотское море. Энциклопедия, 2009, с. 201.
- ↑ а б в Шелихова залив // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : Советская энциклопедия, 1969—1978.
- ↑ а б в г д Охотское море. Энциклопедия, 2009, с. 202.
- ↑ Lage, Benennung, Details, Wellen. Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 31 березня 2020.
Література[ред. | ред. код]
- Шелихова залив // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).;
- Шелихова залив // Географический энциклопедический словарь. Географические названия / А. Ф. Трёшников. — Москва : Советская энциклопедия, 1989.(рос.). — С. 555 (рос.);
- И. С. Зонн, А. Г. Костяной. Шелихова (Пенженский) залив // Охотское море. Энциклопедия. — Москва : «Международные отношения»[ru], 2009. — С. 201—202. — ISBN 978-5-7133-1354-9. (рос.)
|
