Ширванзаде Олександр Мінасович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Мінасович Мовсісян
Ալեքսանդր Մինասի Մովսիսյան
Ім'я при народженні вірм. Ալեքսանդր Մինասի Մովսիսյան
Псевдонім Олександр Мінасович Ширванзаде (Ալեքսանդր Մինասի Շիրվանզադե)
Народився 18 квітня 1858(1858-04-18)
Російська імперія Шемаха, Бакинська губернія, Російська імперія
Помер 7 травня 1935(1935-05-07) (77 років)
РРФСР Кисловодськ, Російська РФСР
Поховання Q42794446?
Громадянство Російська імперія УРСР
Національність Вірменин
Місце проживання Париж
Діяльність прозаїк, драматург, публіцист
Жанр роман, повість, оповідання, п'єса, кіносценарій
Magnum opus Chaos[d], Artistd і For Honor[d]
Нагороди

CMNS: Ширванзаде Олександр Мінасович у Вікісховищі

Мовсісян Олександр Мінасович (вірм. Ալեքսանդր Մինասի Շիրվանզադե, псевдонім — Ширванзаде, нар. 18 квітня 1858, Шемаха, Бакинська губернія — пом. 7 травня 1935,Кисловодськ) — вірменський письменник, один з основоположників вірменської реалістичної прози, драматург.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї кравця, котрий займався торгівлею, однак розорився. Тож Олександр не зміг отримати закінчену освіту. У 17 років вирушив на заробітки в Баку — центр молодої нафтової промисловості, працював рахівником. Соціальні протиріччя, експлуатація багатими промисловцями простих робітників, що ледь зводили кінці з кінцями, спонукали майбутнього письменника взятися в кінці 70-х років за перо журналіста, аби висловити свій протест проти жадібності нафтових магнатів.

У 1885 році Ширванзаде переїздить до Тифліса. Відтоді починається плідна літературна праця письменника-реаліста. Співчуттям до трудового люду просякнуті ранні твори Ширванзаде — «Пожежа на промислах», «Щоденник прикажчика». Здобув популярність опублікованим в 1898 році романом «Хаос»[1], що описує життя великого міста, викриває негативні сторони капіталістичного суспільства, ганить моральний занепад ненаситних багатіїв.

Під час масового знищення вірмен у Туреччині Ширванзаде виступав у пресі на їхній захист. Задля збору коштів поїхав до Росії, але був заарештований і 1898 року засланий до Одеси, де продовжував літературну діяльність.[2] Свої враження про українську перлину на березі Чорного моря Ширванзаде висловив у повісті «Артист».[3] В Одесі Ширванзаде працював над повістю «Меланія».[4] У 19051910 роки Мовсісян жив у Парижі, в 19101919 живе у Тифлісі, потім знову виїхав за кордон.

Сподіваючись на подолання класової нерівності, письменник вітав Жовтневу революцію 1917, захоплювався досягненнями Радянської Вірменії. У 1926 році повернувся на батьківщину, став одним з творців вірменської радянської літератури. Виступав на 1-му з'їзді радянських письменників. Політичні комедії О. Ширванзаде стали визначним явищем вірменської драматургії 20-х років.[5]

З початку творчої діяльності Ширванзаде звертається до життя різних верств суспільства: торговців, ремісників, ділків, буржуазної інтелігенції, артистів. Зображуючи світ патріархальної провінції (роман «Честь» (1885); повість «Злий дух» (1894)), письменник показує проникнення в це середовище буржуазних порядків, психологічно правдиво розкриває драматичні долі окремих людей.

Народний письменник Вірменської РСР (1930) та Азербайджанської РСР (1930). Перший народний письменник Азербайджанської РСР.

Похований у пантеоні ім. Комітаса.[6]

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

На честь відомого вірменського письменника названа вулиця у Єревані. Ім'я Ширванзаде носить Капанський (Зангезурський) драматичний театр.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Укр. перекл.— Хаос / Переклад з вірменської М. Артеменко і В. Маміконяна. — К.: Художня література, 1961. — 323 с.
  2. Александр Ширванзаде / ArmenianHouse.org. Архів оригіналу за 26 травня 2013. Процитовано 5 червня 2013.
  3. К. Тур-Коновалов, Д. Замрій, О. Лісовикова. Режисер Олександр Довженко / Пер. з рос. І. Бондаря-Терещенка. — Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2014. — 336 с. — ISBN 978-966-14-6547-2
  4. Літературна Одеса. — С. 137 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 13 липня 2018. Процитовано 4 жовтня 2018.
  5. С. Г. Амірян. Вірменська література [Архівовано 10 травня 2021 у Wayback Machine.] / Українська Літературна Енциклопедія. — К., 1988. — Т. 1: А-Г.
  6. Коротко про пантеон ім. Комітаса. Архів оригіналу за 22 вересня 2018. Процитовано 22 вересня 2018.

Посилання[ред. | ред. код]