Шияновський Владислав Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шияновський Владислав Іванович
Шияновський Владислав Іванович
Шияновський Владислав Іванович
Країна СРСР СРСР
Народження 22 грудня 1929(1929-12-22)
Харків, УРСР
Смерть 10 травня 2006(2006-05-10) (76 років)
Київ, УРСР
Титул Майстер спорту (1957)

Владислав Іванович Шияновський (22 грудня 1929(19291222), Харків — 10 травня 2006, Київ) — український шахіст, майстер спорту СРСР з 1957 року. Учасник 13-ти фінальних частин першостей України (срібний призер чемпіонатів України 1958 та 1961 років). Учасник двох фіналів чемпіонатів СРСР.

Після завершення спортивної кар'єри — науковець-фізик, доктор фізико-математичних наук, професор Київського державного університету імені Тараса Шевченка.

Життєпис[ред. | ред. код]

Шахова кар'єра[ред. | ред. код]

Любов до шахів у дитинстві Владиславу привили батьки, які любили грати у шахи. Вже у три роки Владислав почав грати у шахи. До війни відвідував шаховий гурток у Харківському палаці піонерів, а після звільнення Києва у 1944 році у Київському палаці піонерів.

У 1947 році Шияновський переміг у турнірі кандидатів на юнацький чемпіонат СРСР, що проходив у Ленінграді. На юнацькому чемпіонаті Владислав посів 2-ге місце позаду Віктора Корчного.

Норму кандидата в майстри Шияновський виконав у Москві в січні 1950 року на першості Збройних Сил СРСР. У 1951 році вперше зіграв у чемпіонаті України, у тому ж році вперше зіграв відбірковий турнір до чемпіонату СРСР (чвертьфінал, що відбувся у Ленінграді).

У 1957 році розділивши 4—7 місця в одному з найсильніших чемпіонатів України за складом (до найсильніших шахістів України долучилися Сало Флор та Андре Лілієнталь) Шияновський виконав норму Майстра спорту.

У 1958 році вперше став призером чемпіонату України розділивши 2-4 місця з Юрієм Сахаровим та Аркадієм Макаровим.

У 1961 році розділив з Юрієм Коцем 1—2 місця у чемпіонату України, але поступився у матчі за 1 місце з рахунком 3—4 (+2-3=2). Наприкінці року вперше зіграв у фінальній частині чемпіонату СРСР розділивши 14—16 місця, в наступному році знову зумів відібратися на чемпіонат СРСР, де розділив 12—15 місця.

Владислав Шияновський неодноразовий чемпіон України в складі команди Києва на командних першостях республіки. У період 1962—1967 рр. виступав за збірну УРСР у шести матчах зі збірною Болгарії (набрав 7½ з 13 очок; +5-3=5). Другий призер міжнародного турніру в Бухаресті в 1962 р. з результатом міжнародного майстра (набрав 10 з 14 очок). Учасник міжнародних матчів Київ-Краків (1971), та «Буревісник» (СРСР) — «Академічний шаховий союз» (Фінляндія) у 1957 році.

Зіграв у ряді першостей товариств: збройних сил СРСР 1950 (3-4 місця), ЦР ДСТ «Авангард» 1959 та 1971 роки (1 місце), 1960, 1963, 1969 роки (3 місце). Чемпіон командної першості ВЦРПС у складі команди «Наука» 1953 р. Чемпіон та призер першостей Києва, зокрема: 1961 (1—2 місця), 1956 та 1957 (2 місце), 1969, 1971 (2—3 місця), 1964 (3 місце), 1955 (3—4 місця), 1968 (3—6 місця).

Був тренером Віктора Корчного під час його фінального матчу претендентів з Борисом Спаським, що проходив у Києві в 1968 році, та збірної ДСТ «Авангард» на матчі Кубка Європи серед клубів у 1980 році з командою «Рокаден» у Швеції.

Останнього разу на всесоюзному рівні Владислав Шияновський зіграв у 1971 році на командній першості СРСР у Ростові-на-Дону.

За підрахунками системи «Chessmetrics», Владислав Шияновський посідав 56-те місце у світі в червні 1959 року, а найвищий рейтинг мав у січні 1958 року — 2604 бали (57 місце)[1]

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Після завершення спортивної кар'єри розпочав педагогічну та наукову діяльності на кафедрі загальної фізики Київського державного університету імені Тараса Шевченка, став учнем професора Олександра Жмудського.

У 1989 році здобув науковий ступінь доктора фізико-математичних наук, захистивши дисертацію на тему «Багатоелектронна іонізація глибоких оболонок атомів при фотопоглинанні та електронному ударі». Через рік затверджений у вченому званні професора[2].

Досліджував рентгенівську спектроскопію, заснував власну наукову школу[2].

Помер на 77-му році життя 10 травня 2006 року. Похований на Лісовому кладовищі Києва[2].

Статистика виступів[ред. | ред. код]

Результати виступів у чемпіонатах України[ред. | ред. код]

За період з 1951 по 1966 роки Владислав Шияновський взяв участь у 13-ти фінальних турнірах чемпіонатів України, набравши при цьому 127½ очок із 224 можливих (+79-48=97), що становить 56,9 % від числа можливих очок.

Рік Місто Турнір + − = Результат Місце
1951 Київ 20-й чемпіонат України 5 8 4 7 з 17 12 — 15
1952 Київ 21-й чемпіонат України 5 4 6 8 з 15 7 — 9
1955 Київ 24-й чемпіонат України 6 2 9 10½ з 17 Bronze  — 5
1956 Київ 25-й чемпіонат України 5 3 11 10½ з 19 6 — 9
1957 Київ 26-й чемпіонат України 6 3 8 10 з 17 4 — 7
1958 Київ 27-й чемпіонат України 8 3 5 10½ з 16 Silver  — 4
1959 Київ 28-й чемпіонат України 8 3 10 13 з 21 4 — 5
1960 Київ 29-й чемпіонат України 7 3 7 10½ з 17 6
1961 Київ 30-й чемпіонат України 7 0 8 11 з 15 1 — 2
Матч з Юрієм Коцем за 1 місце
30-го чемпіонату України		 2 3 2 3 з 7 Silver
1962 Київ 31-й чемпіонат України 4 5 8 8 з 17 11 — 12
1963 Київ 32-й чемпіонат України 7 5 5 9½ з 17 6 — 8
1964 Київ 33-й чемпіонат України 5 5 9 9½ з 19 10 — 11
1966 Київ 35-й чемпіонат України 6 4 7 9½ з 17 7 — 8

Результати виступів у чемпіонатах СРСР[ред. | ред. код]

Рік Місто Турнір + − = Результат Місце
1961 Баку 29-й чемпіонат СРСР 3 7 10 8 з 20 14 — 16
1962 Єреван 30-й чемпіонат СРСР 4 7 8 8 з 19 12 — 15

Інші турнірні та матчеві результати[ред. | ред. код]

Рік Місто Турнір + − = Результат Місце
1947 Ленінград 6-й чемпіонат СРСР серед юніорів 11 з 15 Silver
1950 Москва 1-й чемпіонат Збройних сил СРСР 8 4 5 10½ з 17 Bronze — 4
Командний чемпіонат УРСР (4 шахівниця) 5 0 2 6 з 7 Gold ком
1951 Москва Чемпіонат радянської армії 9 3 3 10½ з 15 Silver
1952 Одеса Командна першість СРСР (3 шахівниця)[3] 6 0 2 7 з 8 Gold особ
1953 Мінськ Командна першість ВЦРПС (7 шахівниця) 8 0 2 9 з 10 Gold ком та особ
1955 Ворошиловград Командна першість СРСР (5 шахівниця)[4] 7 4 6 10½ з 17 Bronze ком
1956 Київ Чемпіонат Києва 7 2 6 10 з 15 Silver
Сталіно Командна чемпіонат України (1 шахівниця) Bronze ком
1957 Київ Чемпіонат Києва 6 1 6 9 з 13 Silver
1959 Кіровоград Спартакіада УРСР (2 шахівниця) 5½ з 7 Gold ком та особ
Москва ІІ Спартакіада народів СРСР (5 шахівниця)[5] 4½ з 7 Bronze ком
Київ ІІ фінал ЦРДСТ «Авангард» 6 2 7 9½ з 15 Gold
1960 Київ ІІІ фінал ЦРДСТ «Авангард» 6 3 5 8½ з 14 Bronze
1961 Київ Чемпіонат Києва 5 1 6 8 з 12 Gold — 2
Москва Командна першість СРСР (3 шахівниця)[6] 1 0 4 3 з 5 Silver ком
1962 Бухарест міжнародний турнір (норма міжн.майстра) 6 0 9 10½ з 15 Silver
1963 Софія 2 матч Україна-Болгарія (7 шахівниця) 2 0 0 2 з 2 Silver
Київ Фінал ЦРДСТ «Авангард» 8½ з 13 Bronze
1964 Софія 3 матч Україна-Болгарія (5 шахівниця) 1 0 1 1½ з 2
Київ Чемпіонат Києва 8½ з 14 Bronze
1968 Рига Командна першість СРСР[7] 3 0 6 6 з 9 5 ком
1969 Київ Чемпіонат Києва 9½ з 15 Silver — 3
1971 Київ Чемпіонат Києва 6 2 5 8½ з 13 Silver — 3
Ростов-на-Дону Командна першість СРСР (5 шахівниця)[8] 3 з 7 Bronze ком
1972 Київ Фінал ЦРДСТ «Авангард» 9 з 13 Gold

Література[ред. | ред. код]

  • Всеукраїнський шаховий журнал «Вертикаль», спецвипуск 1999 «Шахісти України — Владислав Шияновський»
  • Шаховий словник. [Москва]: Фізкультура й спорт, [1964]. С. 385.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Chessmetrics Player Profile: Vladislav Shianovsky
  2. ↑ а б в Шияновський Владислав Іванович — Фізичний факультет
  3. ↑ Team Championship in Odessa, 1952. Архів оригіналу за 9 грудня 2019. Процитовано 9 грудня 2019.
  4. ↑ Team Championship in Voroshilovgrad(Lugansk), 1955. Архів оригіналу за 29 жовтня 2012. Процитовано 9 грудня 2019.
  5. ↑ Spartakiada USSR in Moscow, 1959. Архів оригіналу за 9 грудня 2019. Процитовано 9 грудня 2019.
  6. ↑ Team Championship in Moscow, 1961. Архів оригіналу за 1 квітня 2012. Процитовано 9 грудня 2019.
  7. ↑ Team Championship in Riga, 1968. Архів оригіналу за 9 грудня 2019. Процитовано 9 грудня 2019.
  8. ↑ Team Championship in Rostov-On-Don, 1971. Архів оригіналу за 1 квітня 2012. Процитовано 9 грудня 2019.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шияновський_Владислав_Іванович&oldid=41849102