Шмурікова Ніна Миколаївна
Шмурікова Ніна Миколаївна | ||||
---|---|---|---|---|
Народилася |
4 листопада 1953 (70 років) с. Дацьки Чуднівського р-ну Житомирської обл. | |||
Національність | укр. | |||
Діяльність | письменниця | |||
Alma mater | Ужгородський державний університет | |||
Жанр | дитяча література | |||
Членство | Національна спілка письменників України | |||
Партія | Національна спілка письменників України | |||
|
Шму́рікова-Гаврилю́к Ні́на Микола́ївна (4 листопада 1953, с. Дацьки, Чуднівський район, Житомирська область) — українська поетеса. Член Національної спілки письменників України (2000 р.).
Ніна Миколаївна Шмурікова (дівоче прізвище — Гаврилюк) народилася 4 листопада 1953 року в селі Дацьки Чýднівського р-ну Житомирської обл. Дитинство пройшло в сусідньому селі Бабушкú, куди переїхала родина вчителів Миколи Петровича і Ольги Федорівни Гаврилюків та їх трьох дітей — Володимира, Ніни і Віктора.
Навчаючись у початкових класах, Ніна почала віршувати. Закінчивши «на відмінно» десятирічку, майбутня письменниця вступила до Ужгородського Державного університету, який закінчила у 1975 році. На сторінках студентської преси Ніна друкує свої нариси і вірші, а по закінченні університету працює інженером у Харківському управлінні проектно-монтажних робіт, а згодом, у 1978 році, переїхала із чоловіком Сергієм Шмуріковим до Хмельницького, де влаштувалася вчителькою-словесником і де в родині народилися донька Наталя і син Олег.
Будучи творчою людиною і високо професійним педагогом, Ніна Миколаївна переймалася також і просвітянськими справами, де досягла значних успіхів, вісім років очолювала Хмельницьку обласну організацію «Просвіта».
Першу книжечку своїх поезій «Білосніжні птахи» (1998 р.) видала російською мовою. Нині поетеса творить українською. Рідне слово додає їй натхнення. Про це свідчать кращі вірші збірок «Синь-камінь» (1998 р.), «Пензлі дощу»(1999 р.), «На грані століть і тисячоліть» (2001 р.), вінок сонетів «Як сутінки у серці озовуться» (2003 р.) «Я родом з листопаду» (2013 р.). Особливу увагу привертає поема «Езоп і Родопа» (2007 р.), драма «Лорілея» (2016 р.), присвячена Лесі Українці, книга «Квіти Кобзареві» (2017 р.), у якій, окрім віршиків для дітей «Тарасик» і патріотичної лірики «Шевченкове слово», подано драматичну постановку на 2 дії «Шевченко у Кирилівці або чотири етюди з уяви», яка спрямована для гуртківців та літстудійців і відтворює образ молодого Шевченка.
У творчості поетеси висвітлено ряд важливих тем: Україна і сучасність, історичне минуле Подільського краю, людина і її духовний стан, взаємини між людиною і Всесвітом, природа у житті людини, видатні постаті України і світу.
Особлива сторінка її творчості — це твори для дітей. Власне, її хист чи не найповніше розкрився в літературі для малечі. Тут вона сповідує любов до світу, до всього живого, що є у ньому, спонукає дітей бути допитливими, спостережливими і обов’язково — патріотами України.
Буйним цвітом замайорів її талант казкарки у казках-поемах «Легенда про Добраду» (2000 р.), «Царівна-пустельниця» (2002 р.), «Мисливець Сивоок» (2002 р.), «Місячна царівна! (2003 р.), «Відважні брати» (2010 р.) та ряд легенд, які створені у дусі прадавніх слов’янських мотивів і тем, що спонукають дітей пильніше вдивлятися в довколишнє життя, бачити красу природи і красу людей.
Книги "Хитрий зайчик", "Пензлі дощу", "Белоснежные птицы" проілюструвала особисто.
- «Белоснежные птици» (1999 р.);
- «Легенда про синь-камінь» (1999 р.);
- «Пензлі дощу» (1999 р.);
- «На грані століть і тисячоліть» (2001 р.);
- «Як сутінки у серці озовуться» (2003 р.);
- «Езоп і Родопа» (2007 р.);
- «Я родом з листопаду» (2013 р.);
- «Лорілея» (2016 р.);
- «Квіти Кобзареві» (2017 р.)
|
|
Проілюструвала книги:
- Борислав Степанюк "Поеми вогню і болю"
- Степан Литвин "Вічність любові"
- Микола Мачківський "Чорний дяк"
- Микола Коваль "Понька"
- Раїса Котик "Сльозинка рідної шибки"
- Ніна Ящук "Моя золотоволоска".
- лауреат 2 премій міського пісенного конкурсу «Пісня над Бугом» (1997 р.);
- прийняли до Національної Спілки письменників України (2000 р.);
- лауреат міської премії імені Богдана Хмельницького (2004 р.);
- пам'ятний знак і медаль «Лауреат Хмельниччини»;
- лауреат обласної премії імені Микити Годованця (2007 р.);
- переможниця першого Всеукраїнського конкурсу на кращі твори для дітей «Золотий лелека» (2008 р.), вона отримала 2 премію за збірку казок і легенд «Чарівна сопілка»;
- «Заслужений працівник освіти України»( до цього мала звання «Відмінник освіти України») (2008 р.);
- лауреат Хмельницької обласної премії імені Тараса Шевченка (2011 р.);
- медаль «Будівничий України» від Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка (2011 р.);
- лауреат Хмельницької читацької літературної премії «Марічка» (2013 р.);
- лауреат Хмельницької обласної премії імені Миколи Федунця (2016 р.);
- Грамота Верховної Ради України «За заслуги перед Українським народом» (2018 р.);
- лауреат Національної літературної премії імені Платона Воронька (2020 р.) за кращу книгу для дітей українською мовою;
- лауреат американо-української відзнаки імені Івана Багряного (2021 р.).
- Кульбовський М. Дарунок малятам: казкарка - Ніна Шмурікова-Гаврилюк, презентація книги / М. Кульбовський // Проскурів. - 2018. - 24 трав. - № 21. - С. 10
- Гаврилюк Н. Лесі Українці на 150-річчя [поезія] / (Шмурікова) Гаврилюк // Українська мова і література в школах України : Щомісячний науково-методичний та літературно-мистецький журнал. - 2021. - N 2. - С. 24
- Подільська "Просвіта": нарис історії та сучасності / упоряд. Н. М. Шмурікова, В. Ц. Міхалевський. - Хмельницький: Сторожук О. В., 2012. - 32 с.
- Сучасні письменники України : бібліографічний довідник / упор. Анатолій Гай — Київ : Київське обласне творче об'єднання «Культура» ; Біла Церква : Буква, 2011. — 587 с. — ISBN 978-966-2927-05-6. — С. 529.
- Письменники Хмельниччини: довідник Хмельницької обласної організації Національної Спілки письменників України / Відп. за випуск Василь Горбатюк. — Хмельницький: Поліграфіст-2, 2014. — 32 с. — С. 24.
- Поетична зоря Ніни Шмурікової (бібліографічний покажчик) // Сайт Хмельницької обласної бібліотеки для дітей імені Т.Г.Шевченка. [Архівовано 23 грудня 2016 у Wayback Machine.]