Штанцель Шольц
| Штанцель Шольц | |
|---|---|
| лат. Stanczel Scholz | |
| Бурмистр Львова | |
| 1568 | |
| Райця Львова | |
| 1555 — 1572 | |
|
| |
| Народився |
бл. 1520 Свідниця |
| Помер |
29 червня 1577 Львів |
| Країна | |
| Національність | німець |
| Рід Шольци | |
| У шлюбі з | Анна |
Штанцель Шольц[1], Штанцль Шольц[2], Станцель Шольц[3] або Станіслав Шольц (лат. Stanczel (Stanislaus) Scholz, пол. Stanzel (Stanisław) Scholz; бл. 1520, Свідниця — 29 червня 1577, Львів) — львівський купець, представник роду Шольців. Бургомістр Львова.
Життєпис[ред. | ред. код]
Походив з міщанської родини із сілезького міста Свідниця, мав брата Амброзія. У Свідниці мав різницьку яику. У 1539 і 1542 роках приїджав до Львова, де перебував як писар і фактор краківського купця Станіслава Крупки. 1543 р. перебрався до Львова, де вже мешкав Вольф Шольц, правдоподібно, його стрийко. 1554 року обраний війтом Львова, у 1555 — міським райцею, у 1568 — бургомістром 1568.
У 1558 році уклав угоду з краківським воєводою Станіславом Габріелем Тенчинським щодо видобування залізної руди в Белзькому старостві (над річкою Свинею). Відповідно до цієї угоди, мав право засновувати колонії німецького права. Владислав Лозінський вважав його засновником Шольців-Штанцльовичів — гілки роду Шольців.
У Львові володів значною нерухомістю, зокрема, наріжним домом «Під оленем» на площі Ринок (нині № 45), домом на колишній вулиці Гродзіцьких (нині Друкарська, 3), який уважають одним із перших у місті будинків у стилі італійського Відродження та наріжною (кутовою) кам'яницею (сьогодні не існуючою) на місці будинку № 32 площі Ринок у Львові. Володів полем на Клепарові.
Дружина: Анна (пом. 4.9.1570).
Діти: Станіслав, Каспер, Валентин (аптекар).[4]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Petryshak B. Szolc (Scholz, Scholcz) Stancel… — S. 489—491. (пол.)
- ↑ Іпатов Є. Як середньовічна дорога до фільварку на вулицю Гнатюка перетворилась // Фотографії старого Львова. — 2015. — 14 серпня.
- ↑ Гуль О. Нерухома власність представників міської влади Львова XVI століття // Вісник Львівського університету. Серія історична. — 2017. — Спецвипуск. — С. 242—246. — ISSN 2078-6107.
- ↑ Jaworski, Franciszek (1917). O szarym Lwowie (польська) . Львів: H. Altenberg. с. 208.
Джерела[ред. | ред. код]
- Бойко О. Вул. Академіка Гнатюка, 20-22 — будинок залізничних кас.
- Іван Крип'якевич. Історичні проходи по Львові. — Львів : Каменяр, 1991. — 168 с. — ISBN 5-7745-0316-X.
- Kapral M. Urzędnicy miasta Lwowa w XIII—XVIII wieku // Spisy Urzędników Miejskich z Obszaru Dawnej Rzeczypospolitej, Śląska i Pomorza Zachodniego. — Toruń : Wydawnictwo Adam Marszałek, 2008. — T. 7 : Ziemie Ruskie, zesz. 1 : Lwów. — S. 420. (пол.)
- Łoziński W. Patrycyat i mieszczaństwo lwowskie w XVI i XVII wieku. — Lwów : Gubrynowicz i Schmidt, 1890. — 305 s. (пол.)
- Petryshak B. Szolc (Scholz, Scholcz) Stancel // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków — T. XLVIII. — S. 489—491. (пол.)
- Zubrzycki D. Kronika miasta Lwowa. — Lwów : nakładem autora, drukiem stauropigiańskim, 1844. (пол.)
