Штанько Іван Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Штанько Іван Васильович
Штанько Иван Васильевич
Народився 24 грудня 1938(1938-12-24) (85 років)
Мала Токмачка
Громадянство Україна Україна
Alma mater Національна академія внутрішніх справ
Військове звання Генерал-полковник
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Заслужений юрист України
Заслужений юрист України
Іменна вогнепальна зброя
Іменна вогнепальна зброя

Іва́н Васи́льович Штанько́ — генерал-полковник внутрішньої служби (08.1999) [1];

Начальник Головного управління з виконання

Штанько Іван Васильович
Штанько Иван Васильевич
Прапор
Прапор
1-й Начальник Головного управління виконання покарань МВС України
1988 — 30 липня 1998
Президент: Леонид Макарович Кравчук
 

покарань МВС України;

Голова Державного департаменту України з питань виконання покарань (до 03.2001)[2];

член Комісії при Президентові України у питаннях помилування (12.1999-04.2005)[3].

Життєпис[ред. | ред. код]

Знайомі називають сивочолого генерала легендою кримінально-виконавчої служби, нові люди на життєвому шляху схиляють голови перед мужністю, сильним характером та працелюбністю Івана Васильовича Штанько.

Козацьким духом поділилася з Іваном Васильовичем Штанько рідна запорізька земля, де він народився у 1938 р. у с. Мала Токмачка Оріхівського району


Освіта — Київська вища школа МВС СРСР (1981).

1959-65 — технолог, Оріхівський завод. 1965-73 — від інженера виробничо-технологічного відділу Управління охорони громадського порядку в Запорізькій області — до заступника начальника УВС Київського облвиконкому. 1974-76 — в ГУВТУ МВС УРСР.

1976—1988 — заступник начальника УВС Київського облвиконкому.

1988—2000 — нач. Гол. упр. з виконання покарань МВС України (Держ. департамент з питань виконання покарань).

Чл. Комісії з доопрацювання та узгодження проектів Кримінального, Кримінально-процесуального та Кримінально-виконавчого кодексів України (07.1998-11.2001).

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Орден «За заслуги» III ст. (08.1998).
  • «Іменна вогнепальна зброя» (08.2000).
  • Засл. юрист України (10.1997).

Джерела[ред. | ред. код]