Штойбен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
SS General von Steuben
Історія
Назва:
  • 1923: München
  • 1930: SS General von Steuben
  • 1938: Steuben
Однойменні: Фрідріх Вільгельм фон Штойбен
Власник: Norddeutscher Lloyd
Будівник: AG Vulcan Stettin, Німеччина
Спуск на воду: 1922
Перше плавання: 23 червня 1923
Перейменований: 1930
Доля: 10 лютого 1945 р. потоплено торпедною атакою ПЧ С-13
Основні характеристики
Тип: океанський лайнер
Тоннаж: 14 660 т.
Довжина: 168 м.
Ширина: 19,8 м.
Потужність: 6252 кВт (8500 к.с.)
Двигуни: Чотири дизельних двигуна Burmeister&Wain
Швидкість: 15,75 вузлів (29 км/год)
Місткість:
  • 1078 місць
  • І клас — 171
  • ІІ клас — 350
  • III клас — 558
Команда: 356 осіб

Штойбен  — німецький пасажирський лайнер 1920–1940 років. Носив також назви «Мюнхен» і «Генерал фон Штойбен». Виконував пасажирські рейси до Нью-Йорка, плавав як круїзне і госпітальне судно. За аналогічним проектом побудовано ще одне судно, котре отримало назву «Штутгарт». Загибель лайнера «Штойбен» є у списку найбільших морських катастроф. На ньому після торпедування радянським човном у 1945 році загинуло 3608-4200 осіб.

Мюнхен[ред. | ред. код]

Побудовано у 1922 році під назвою «Мюнхен» на верфі AG Vulcan Stettin у Щецині. Спущено на воду у червні 1923 року. Після введеним в експлуатацію стало першим побудованим пасажирським судном Північно-Німецького пароплавства для роботи в Атлантиці після Першої світової війни. Штойбен був третім німецьким кораблем під ім'ям «Мюнхен». В січні 1924 року введений в експлуатацію і його однотипний близнюк — пасажирський лайнер Штутгарт. Вони були використані в трансатлантичних перевезеннях, мали три класи розміщення пасажирів: І клас — 171 місць, ІІ клас — 350 місць, III клас — 558 місць, загалом 1078 місць[1]. Взимку 1925–1926 років проведено першу модернізацію обладнання пасажирських місць, збільшено кількість місць з кращими умовами перебування за рахунок зменшення загальної пасажиромісткості. «Мюнхен» також іноді служив з 1925 року для рекреаційних подорожей на морі, як круїзний лайнер. Зокрема він з 17 липня по 12 серпня 1925 року здійснив і полярний одиничний круїзний похід.[2] По приходу 11 лютого 1930 в порт Нью-Йорка (США), під час розвантаження вантажу, відбулася пожежа. Коли корабель був готовий до виходу в море він пройшов своїм ходом назад в Бремен. Там, під час ремонту на верфі AG Weser з 1 липня 1930 по 18 січня 1931 року, був відновлений, встановлено нові двигуни і знову змінено пасажирську частину судна. Модернізація енергетичної установки збільшила швидкість лайнера до 16,3 вузла.

«Генерал фон Штойбен», «Штойбен»[ред. | ред. код]

У 1931 році корабель повернувся на флот, і був перейменований на «Генерал фон Штойбен», на відзначення американсько-німецької дружби і 200-ї річниці з дня народження американського генерала прусського походження — учасника війни за незалежність США Фрідріха Вільгельма фон Штойбена. У ті часи в Нью-Йорку ще проводилися паради німецько-американської дружби з назвою Штойбен-парад. Завдяки новим двигунам лайнер зрівнявся за технічними характеристиками з новими швидкими пароплавами Бремен, Європа і Колумб. В атлантичних перевезеннях він вже рідко використовувався, частіше був круїзним німецьким лайнером NDL. А з 1935 року «Генерал фон Штойбен» використовувався вже тільки як круїзний для 484 пасажирів, зокрема державою. Він був єдиним кораблем круїзного класу на котрому не проводилися подорожі KdF.[3] У листопаді 1938 року, після погіршення стосунків зі США, він перейменований на «Штойбен».

Війна[ред. | ред. код]

«Штойбен», відповідно до домовленостей з Естонією (від 15 жовтня 1939 року) і з Латвією від 30 жовтня 1939 року[4] перевозив балтійських німців у Третій Рейх, примусового переміщених зі своїх місць проживання.

Переселені німецькі балти залишають «Штойбен» в Щеціні, 1939 рік

Під час Другої світової війни до 1944 року лайнер використовувався як готель для вищого командного складу Крігсмаріне в Кілі і Данцигу, після 1944 судно переобладнано в госпітальне і брало участь в евакуації людей (переважно поранених військовослужбовців та біженців) з Східної Пруссії від наступу Червоної Армії.[5] До грудня 1944 року «Штойбен» виконав 18 рейсів, евакуювавши загалом 26445 поранених і 6694 біженців.

Потоплення[ред. | ред. код]

9 лютого 1945 лайнер «Штойбен» вийшов з порту Піллау (нині Балтійськ) і попрямував в Кіль, на борту лайнера перебувало понад 4000 чоловік — близько 2680 поранених, 270–300 осіб медичного персоналу, 150–285 членів екіпажу і близько 900 біженців[6]. Число біженців німецька сторона вважає невизначеною. Німецький лайнер виявлений увечері 9 лютого радянським підводним човном С-13 під командуванням Олександра Маринеско. Судно запідозрене командиром човна у супроводі міноносця T-196 і тральщика TF-10. Протягом чотирьох з половиною годин радянський підводний човен переслідував «Штойбен» і нарешті вночі 10 лютого в 00:55 торпедував лайнер двома торпедами. При торпедуванні лайнера командир підводного човна Маринеско висловлював переконання, що перед ним був не пасажирський лайнер, а військовий крейсер «Емден», хоча цей крейсер був вже потопленим на цей час. Про те, що це не так, Маринеско, за його словами, дізнався після повернення на базу в фінський Турку з місцевих газет. Лайнер затонув через 15 хвилин, при цьому загинуло 3600-4200 чоловік. Врятовано близько 660 людей сторожовим кораблем TF 10, переобладнаним у торпедний з рибальського човна, котрий прийшов на допомогу[7][8][9][10].

Потоплений лайнер «Штойбен» знайдений й ідентифікований у травні 2004 року дослідницьким кораблем «ОВП Арцтовскі» ВМС Польщі. Фотографії і малюнки знайденого лайнера передані в архів, а в 2005 році National Geographic їх опублікувало[11].

Близнюк «Штутгарт»[ред. | ред. код]

«Штутгарт» зробив 15 січня 1924 року перший рейс в Нью-Йорк. На початку 1928 року, також змінено його пасажирську частину об'єкта і він збільшив кількість суден підвищеної комфортабельності.[12] 1933–1934 роках він використаний в Бремерхафен, як професійно-технічне училище для моряків. У 1937 році повернувся на флот як круїзний лайнер на 990 пасажирів, а 1 вересня 1938 року проданий німецькому фронту праці (профспілці). 23 серпня 1939 року переданий ВМФ, як госпітальне судно. 9 жовтня 1943 лайнер, в порту Готенхафен, загинув від американського повітряного удару. Палаючий корабель відбуксирували в Балтійське море де він і затонув. Під час цього нападу загинуло 48 людей.

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Bild der München
  2. ↑ über 130 Bilder aus dem Bundesarchiv
  3. ↑ Bilder der weißen Steuben
  4. ↑ Dr. Karl Ploetz: Auszug aus der Geschichte. Verlag A.G. Ploetz, Würzburg 1962.
  5. ↑ http://www.welt.de/print-welt/article330192/Ein_Massengrab_am_Grund_der_Ostsee.html
  6. ↑ М.Морозов. Гибель «Вильгельма Густлова»: правда и домыслы. — Военно-Исторический сборник «Мифы Великой Отечественной», М.: Яуза, Эксмо, 2008 ISBN 978-5-699-28293-7
  7. ↑ http://www.mediasprut.ru/info/c13/marinesko7.shtml МедиаСпрут
  8. ↑ Witthöft, Hans Jürgen: Norddeutscher Lloyd. Koehlers Verlagsgesellschaft, Hamburg 1973, ISBN 3-7822-0088-8 (S. 81 (1100)).
  9. ↑ Rothe, Claus: Deutsche Ozean-Passagierschiffe. 1919 bis 1985 1. Auflage. transpress Verlag, Berlin 1990, ISBN 3-341-00805-5 (S. 75 (3000)).
  10. ↑ Witthöft, Hans Jürgen: Die Deutsche Handelsflotte 1939–1945. Band 2 Handelsschiffe*Blockadebrecher*Hilfskriegsschiffe Muster-Schmidt Verlagsgesellschaft, Göttingen 1971 (S. 201 (4200)).
  11. ↑ Marcin Jamkowski (Autor) & Christoph Gerigk (Fotograf), (2005, February), Ghost ship found: National Geographic 207(2), S. 32-51.
  12. ↑ Bild der Stuttgart. Архів оригіналу за 5 листопада 2013. Процитовано 8 січня 2013.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Штойбен&oldid=39997627