Шумейко Микола Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шумейко Микола Миколайович
 Солдат
Загальна інформація
Народження 15 червня 1984(1984-06-15)
Куйбишеве
Смерть 29 серпня 2014(2014-08-29) (30 років)
Новокатеринівка
Військова служба
Роки служби 2014
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Механізовані війська
Формування
 93 ОМБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шумейко.

Мико́ла Микола́йович Шуме́йко (15 червня 1984(19840615) — 29 серпня 2014) — солдат 93-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Короткий життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1984 року в смт Куйбишеве (Запорізька область). Батьки розлучилися, коли Микола ще був маленьким, за рішенням суду проживав із батьком. Закінчив куйбишевську ЗОШ (нині ЗОШ «Інтелект»), ПТУ № 56, протягом 2002—2004 років пройшов строкову службу у прикордонних військах. Після демобілізації працював будівельником.

19 березня 2014-го мобілізований, водій Куйбишевсько-Розівського ОРВК, згодом — гранатометник-заряджаючий, 93-тя механізована бригада.

Загинув під час прориву з «Іловайського котла»[1]. Востаннє виходив на зв'язок 28 серпня. Колона потрапила під обстріл під час відходу з села Червоносільське в напрямку села Новокатеринівка (Старобешівський район).

2 вересня 2014 року тіло Шумейка разом з тілами 87 інших загиблих у т. зв. Іловайському котлі було привезено до запорізького моргу. Тимчасово похований на цвинтарі Запоріжжя, як невпізнаний Герой. У лютому 2015 року ідентифікований серед похованих під Запоріжжям невідомих Героїв.

1 березня 2015 року воїна перепоховали всім селищем у рідній землі.

Залишились батьки Микола Іванович й Любов Федорівна, та дві сестри — Олена й Лілія.

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • 25 листопада 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[2]
  • Почесний громадянин селища Куйбишевого (посмертно)[3]
  • На будівлях Більмацького професійного ліцею та Більмацької ЗОШ встановлено меморіальні дошки[4]
  • Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 9, місце 37
  • Вшановується 29 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[5]
  • орден «За заслуги перед Запорізьким краєм» III ступеня (2017; посмертно)
  • в Кам'янці існує вулиця Миколи Шумейка.[6]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Микола Шумейко поліг під Іловайськом. zp-pravda.info (укр.). 19 серпня 2021. Процитовано 1 лютого 2022.
  2. ↑ Указ Президента України від 25 листопада 2015 року № 663/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
  3. ↑ Захисник рідної землі. www.golos.com.ua (укр.). Процитовано 1 лютого 2022.
  4. ↑ Ми не забули про їх подвиг!. bilotg.gov.ua (ua) . Процитовано 1 лютого 2022.
  5. ↑ Ранковий церемоніал вшанування загиблих героїв 29 серпня
  6. ↑ Вулиця Миколи Шумейка

Джерела[ред. | ред. код]

Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шумейко_Микола_Миколайович&oldid=41653913