Щитомордник східний
Щитомордник східний | ||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Щитомордник східний
| ||||||||||||||||||||||
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
Gloydius blomhoffii Boie, 1826 | ||||||||||||||||||||||
Синоніми | ||||||||||||||||||||||
Trigonocephalus Blomhoffii Agkistrodon blomhoffii | ||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||
|
Щитомордник східний (Gloydius blomhoffii) — отруйна змія з роду Щитомордник родини Гадюкові. Має 2 підвиди. Інша назва «мамуши».
Опис[ред. | ред. код]
Загальна довжина досягає 50—90 см. Голова зверху вкрита великими щитками, які утворюють плаский щит. Зіниця ока вертикальна. Луска на тулубі з реберцями і двома апікальними порами. На голові луска утворює своєрідний гребінець. Спина сіро-бежевого, буро-сірого або коричневого кольору з широкими охристо—коричневими кільця або ромбоподібними, парними еліптичними плямами. В середині ці плями світлі, а зовні облямовані чорною смугою. З боків тіла є рядок темних округлих плям.
Спосіб життя[ред. | ред. код]
Полюбляє вологі, відкриті місцини, узлісся лісу, високотравні луки та болота, межі рисових полів. Активний вдень. харчується дрібними гризунами, жабами, птахами, зрідка рибою.
Це яйцеживородна змія. Восени самка народжує від 2 до 8 дитинчат завдовжки близько 15 см.
Стосунки з людиною[ред. | ред. код]
М'ясо щитомордників вживається в їжу японцями і корейцями у сушеному вигляді. Крім того, воно вважається у них цілющим засобом проти деяких хвороб і тому високо цінується.
Розповсюдження[ред. | ред. код]
Мешкає на Корейському півострові, в Японії, північно-східному Китаї, на о.Кунашир (Росія).
Джерела[ред. | ред. код]
- Trutnau, L. 2002. Einiges über die Biologie und Terrarienhaltung der Ussuri-Mamushi Agkistrodon blomhoffi ussuriensis (EMELIANOV 1929). Herpetofauna 24 (137): 5-12
- Словник-довідник із зоології. — К., 2002.
- McDiarmid,R.W.; Campbell,J.A. & Touré,T.A. 1999. Snake species of the world. Vol. 1. Herpetologists’ League, 511 pp.