Юзеф Гарлінський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юзеф Гарлінський
пол. Józef Garliński
Псевдо Long
Народився 14 листопада 1913(1913-11-14)[1]
Київ, Російська імперія
Помер 29 листопада 2005(2005-11-29)[1] (92 роки)
Лондон, Велика Британія
Країна  Республіка Польща
Діяльність історик
Знання мов польська[1] і англійська
Учасник Друга світова війна
Членство Польське наукове товариство на чужиніd, Асоціація письменників Польщі і Association of Polish Writers Abroadd
Військове звання підпоручик
Нагороди
Командорський Хрест із зіркою ордена Відродження Польщі офіцерський хрест ордена Відродження Польщі
Могила Ейлін та Юзефа Гарлінських

Юзеф Гарлінський, пс. «Довгий» (пол.: Józef Garliński; нар. 14 жовтня 1913, Київ, пом. 29 листопада 2005, Лондон) — польський письменник, історик, емігрантський діяч, офіцер Війська Польського і капітан[2] Армії Крайової, в'язень німецького табору Аушвіц.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в родині Ярослава (юрист) та Ванди, уродженої Шиманської[2]. Після відродження польської держави родина з маленьким Юзефом переїхала до її нових кордонів (1920). Навчався у Варшаві, Раковіцах, Хирові та Закопані. У 1934 році закінчив гімназію і ліцей ім. Адама Асника в Каліші. Його батько, адвокат, керував адвокатською конторою в Оструві-Велькопольському. Тут Гарлінський налагодив контакти зі спортивним клубом гімназії Venetia, а також був співорганізатором легкоатлетичного матчу Острув-Каліш. Військову службу проходив у Ґрудзьондзі. Закінчив юридичні студії у Варшаві. 1 січня 1937 р. йому було присвоєно звання підпоручика запасу офіцерського корпусу кавалерії за вислугою років.

Після початку Другої світової війни брав участь у вересневій кампанії у складі 1-го кавалерійського полку. Поранений 23 вересня під Замостям, потрапив у німецький полон. Виписаний із госпіталю, він зумів дістатися до Варшави[2]. Був активним у підпіллі, спочатку в Союзі збройної боротьби, потім в Армії Крайовій. Був начальником відділу безпеки штабу Армії Крайової[2] . 20 квітня 1943 року його заарештували помилково, замість іншої особи з таким же іменем і прізвищем[2], він опинився в Пав'яку — нацисти не зрозуміли, кого вони захопили. Відправлений до німецького концтабору Освенцім. Потім він був ув'язнений у концтаборі Ноєнгамме та його філії в Людвіґслусті. Звільнений з табору армією США 2 травня 1945 року[2]. Він став добровольцем і перекладачем у 7-й танковій дивізії[2].

«За заслуги на посаді начальника відділу безпеки штабу Армії Крайової (створення відділення, ліквідація групи „Молот“, проникнення в штаб гестапо, організація втечі з в'язниць тощо) у березні 1946 р. нагороджений орденом 5 клас В. М.»[2]

Після війни він переїхав до Лондона. Там у 1961 році він опублікував свою першу книгу «Драма і провидіння». Вона отримала нагороду AK Circle у Детройті. Співпрацював з польською пресою, в т.ч з «Wiadomości», «White Eagle» або «Dziennik Polski»[2]. З 1975 р. президент Асоціації польських письменників за кордоном. У 1976 році він підписав декларацію солідарності під листом 59.

Підписав лист польських письменників за кордоном на знак солідарності з підписантами протесту проти змін Конституції Польської Народної Республіки (лист 59)[3]. У Польській Народній Республіці інформація про Юзефа Гарлінського була піддана цензурі. Його прізвище було в спеціальному списку осіб із повною забороною на публікацію. Рекомендації цензури щодо його особи помітив Томаш Стржижевський, який у своїй книзі про комуністичну цензуру опублікував інформаційну записку № 9 від 1975 року Центрального управління контролю за пресою, публікаціями та виставами. Інструкції для цензорів включили його ім'я до списку заборонених авторів, де говорилося: «(…) щодо наступних емігрантських письменників, науковців і журналістів (переважно співробітників ворожих видань і антипольської пропаганди) принцип безумовного Ухвалити виключення їхніх імен, а згадки їхніх творів, крім критичних, із преси, радіо і телебачення, а також неперіодичних видань ненаукового характеру (художня література, публіцистика, есеїстика)»[4]. Наступні його публікації потрапляли до Польщі переважно через другий тираж: у 1968 році він опублікував «Політику» та «Солдати», у Польщі другим тиражем «Przedświt» лише у 1986 році.

Літературна творчість[ред. | ред. код]

За книгу "Освенцімська боротьба " отримав нагороду Фундації Юржиковського. Найважливіші публікації також включають: Остання зброя Гітлера, Польща, SOE ond the Allies (1969), Enigma (1979), Швейцарський коридор (1981), Польща у Другій світовій війні (1982 , він отримав Єжи Лойка в 1994 році[5]), Світ моєї пам'яті (спогади, 1992). Він також отримав нагороду Фонду Владислава і Нелли Туржаньських з Торонто в галузі літератури[6].

Був членом Міжнародної ради Освенціма та Асоціації польських письменників . Член Польського наукового товариства за кордоном[7] (з 1982). Лауреат премії Асоціації польських письменників за кордоном 1974 року[8].

Його дружиною була ірландка Ейлін Френсіс Шорт-Гарлінська (1912—1990). Їх обох поховали на кладовищі Ганнерсбері в Лондоні. Їхній син Ярослав (нар. 1947)[2] був першим професором польського походження в Ітонському коледжі.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

У 1999 році Аліна Черняковська зняла біографічний фільм про Юзефа Гарлінського «Думи про Польщу», в якому використано матеріал інтерв'ю з істориком[9].

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м н Polak (red.), 1999.
  3. ↑ Kultura 1976/03/342 Paryż 1976, s. 34.
  4. ↑ Tomasz Strzyżewski, 2015.
  5. ↑ Nagroda im. Jerzego Łojka (1994).
  6. ↑ Szuber uhonorowany w Kanadzie. Nr 50 (422). 10 grudnia 1999: 1.
  7. ↑ Wybór członków Polskiego Towarzystwa Naukowego na Obczyźnie, Polskie Towarzystwo Naukowe na Ojczyźnie s. 121.
  8. ↑ Lista laureatów — 1951—2011
  9. ↑ Myśli o Polsce.
  10. ↑ Myśli o Polsce.
  11. ↑ Komunikat o nadaniu Orderu Odrodzenia Polski (PDF). Nr 7 z 31 grudnia 1980: 31. Архів оригіналу (PDF) за 7 липня 2021. Процитовано 17 вересня 2022.

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Wielka księga cenzury PRL w dokumentach. Warszawa: Prohibita. 2015. с. 91. ISBN 9788361344704.
  • Konspiracja 1939–1945, część 1 (redakcja naukowa Bogusław Polak). Т. V. Koszalin: Wydaw. Uczelniane Politechniki Koszalińskiej. 1999. ISBN 8387424986.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Юзеф_Гарлінський&oldid=40589259