Юзеф Ґази
Юзеф Ґази | |
---|---|
пол. Józef Gazy | |
Народився | 1910 |
Помер | 1998 |
Діяльність | скульптор, митець, conservator |
Alma mater | Академія образотворчих мистецтв у Варшаві |
Напрямок | соціалістичний реалізм |
Юзеф Ґази (пол. Józef Gazy; 1910—1998) — польський художник, скульптор і реставратор. Автор кількох десятків пам'ятників, встановлених у громадських місцях в різних містах Польщі. У 1960-тих роках — керівник групи реставраторів, що відповідали за зняття зі стін, консервацію і підготовку до транспортування пам'яток настінного живопису собору в Фарасі.
Життєпис, наукова та творча діяльність[ред. | ред. код]
Юзеф Ґази народився в 1910 році[1]. У 1937 році закінчив варшавську Академію образотворчих мистецтв[2].
У 1945 році почав співпрацювати з Бюро Відновлення Столиці. Був одним із творців варшавського Пам'ятника польсько-радянському братству по зброї[3], відтворив відсутні елементи зруйнованої Колони Сигізмунда[4][5]. У 40-вих роках Юзеф Ґази був одним зі скульпторів, відповідальних за оформлення будівель Маршалківського житлового району Варшави[6]. У 1951 році в Легниці був відкритий Пам'ятник польсько-радянському братству по зброї, який є однією із найвідоміших його робіт. В роки сталінізму скульптор створив ще чотири аналогічних пам'ятники для різних міст Польщі.
У 1962 році Юзеф Ґази входив до складу польської археологічної експедиції, яка проводила розкопки в Фарасі[7][8]. Він керував роботою групи консервації, яка займалася збереженням пам'яток настінного живопису, виявлених в соборі, зняттям їх зі стін і підготовкою для транспортування[9][10]. Більшу частину робіт у Фарасі Юзеф виконував особисто, йому допомагала Марта Кубяк[11]. На місці розкопок він залишався до остаточного завершення робіт і поїхав з останньою групою — разом з проф. Міхаловським, Стефаном Якобельським, Тадеушем Дзержикрай-Рогальським (пол. Tadeusz Dzierżykray-Rogalski Марком Марциняком (пол. Mark Marciniak), Антоном Острашем (пол. Anton Ostrasz) і фотографом експедиції Анджеєм Дзевановським (пол. Andrzej Dziewanowski), безпосередньо перед затопленням Фараса водами озера Насер.
Завдяки професійності Юзефа Ґази та наполегливій, кропіткій праці, з місця проведення розкопок вдалося врятувати понад 120 стінописів. Під час роботи в Єгипті він також допомагав Вільяму Адамсу (англ. William Y. Adams) у здійсненні консервації настінного живопису, що знаходився поблизу місця археологічних розкопок в Meinart.
У 1966—1969 роках Ю. Ґази працював у Національному Музеї в Хартумі (Судан) над консервацією живопису і підготовкою до відкриття в 1972 році постійної виставки нубійського живопису.
Після повернення на батьківщину працював над польською частиною археологічної колекції, привезеної з Судану командою доктора наук Анни Єнджеєвської. Виставка живопису відкрилася в Польщі в 1974 році. За роботу над порятунком нубійських археологічних пам'яток Юзеф Ґази був нанороджений суданським Орденом Заслуги[8].
В середині 70-тих років XX століття Юзеф Ґази повернувся до перерваної кар'єри скульптора, проте продовжував співпрацю із Центром Середземноморської Археології в якості експерта і реставратора, зокрема, працював при консервації скульптур Афіни, лева і антилопи, знайдених в храмі Аллат у Пальмірі[8].
У 1988 році у м. Замості був відкритий пам'ятник Івану Павлу II авторства Юзефа Ґази; це був один із перших пам'ятників понтифіку в Польщі та в світі[12].
Юзеф Ґази помер в 1998 році[13].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Baumgartner 1998, стр. 427
- ↑ Godlewski 1998, стр. 9
- ↑ Giergoń 2004
- ↑ Sygietyńska 1978, стр. 105
- ↑ Górski 1988, стр. 420
- ↑ Olszewski 1988, стр. 87
- ↑ Dzierżykray-Rogalski 1982, стр. 280, 285
- ↑ а б в Godlewski 1998, стр. 10
- ↑ Łukasiewicz 1976, стр. 165
- ↑ Jakobielski 2002, стр. 51-56
- ↑ Jędrzejewska 1965, стр. 253
- ↑ Jaworska 1993, стр. 37
- ↑ Godlewski 1998, стр. 9-10
Література[ред. | ред. код]
- Polski indeks biograficzny / под ред. Gabriele Baumgartner. — München : Saur, 1998. — ISBN 3598345062.
- Paweł Giergoń (2004). Pomnik Braterstwa Broni - sztuka.net (пол.). www.sztuka.net. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 17 вересня 2016.
- Jan Górski. Warszawa w latach 1944-1949: odbudowa. — Państwowe Wydawnictwo Nauk, 1988. — ISBN 9788301033224.
- Maciej Łukasiewicz. Co nowego w starożytności?. — Iskry, 1976.
- Andrzej K. Olszewski. Dzieje sztuki polskiej 1890-1980 w zarysie. — Interpress, 1988. — ISBN 9788322321249.
- Hanna Sygietyńska. Kamień w architekturze i rzeźbie Warszawy. — Warszawa : Państwowe Wydawnictwo Nauk, 1978.
|
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |