Юліус Вайсбах

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юліус Вайсбах
нім. Julius Ludwig Weisbach
Народився 10 серпня 1806(1806-08-10)[1][2][3]
Міттельшмідебергd, Мільденау, Рудні Гори, Саксонія[1]
Помер 24 лютого 1871(1871-02-24)[1][2][3] (64 роки)
Фрайберг, Середня Саксонія, Саксонія[1]
Країна  Королівство Саксонія
Діяльність математик, викладач університету, геодезист, інженер-механік
Alma mater Геттінгенський університет
Галузь гідравліка, математика[4], машинобудування[4], геодезія[4] і педагогіка[4]
Заклад Фрайберзька гірнича академія
Аспіранти, докторанти Густав Цейнерd
Членство Шведська королівська академія наук
Петербурзька академія наук
Російська академія наук
Асоціація німецьких інженерівd
Діти Альбін Вайсбахd
Родичі Mary Hegeler Carusd і Edward C. Hegelerd

CMNS: Юліус Вайсбах у Вікісховищі

Ю́ліус Лю́двіг Ва́йсбах (нім. Julius Ludwig Weisbach; 1806—1871) — німецький математик, інженер-механік та гідравлік.

Життєпис[ред. | ред. код]

Будинок у Міттельшмідеберзі[de], де народився Юліус Вайсбах

Юліус Вайсбах народився в Міттельшмідеберг[de] поблизу Аннаберга і був восьмою дитиною у сім'ї Крістіана Готліба Вайсбаха (нім. Christian Gottlieb Weisbach, 1764—1835) та Крістіани Ребекки Штефан (нім. Christiana Rebekka Stephan, 1775—1850). Його батько був змінним майстром на молотковому млині у Міттельшмідеберзі, а мати походила з родини теслярів з Арнсфельда[de]. Юліус ріс у скромному достатку та відвідував сільську школу. Батько помітив здібності сина до наук й дозволив йому відвідувати середню школу в Аннаберзі. Юліус Вайсбах був старанним учнем і пропустив там лише два заняття протягом цілого року. У 1820 році він продовжив здобувати освіту в Королівській гірничій школі у Фрайберзі. З 1822 по 1826 рік Ю. Вайсбах опановував мінералогію, геологію, математику, фізику, машинобудування та практичну гірничу справу у Фрайберзькій гірничій академії.

У 1827 році Юліус продовжив навчання в Геттінгенському університеті імені Георга Августа та в Політехнічному інституті у Відні. Його наставниками були Бернгард Фрідріх Тібо[en] (Геттінген) і Фрідріх Моос (Фрайберг і Відень). Карл Фрідріх Гаусс також згадується у цьому контексті[5], правда без доказів того, що Вайсбах дійсно відвідував лекції Гаусса[6].

У 1830 році Вайсбах отримав стипендію для поїздки до Австрії та Угорщини для вивчення гірничої справи. Через рік він повернувся до Фрайберга й викладав математику в середній школі.

У 1833 році Фрайберзька гірнича академія взяла Ю.Вайсбаха викладацьку посаду на кафедрі прикладної математики та гірничої техніки, а у 1836 році його було призначено професором прикладної математики, механіки, гірничої техніки та маркшейдерської справи. Пізніше він також читав лекції з кристалографії, нарисної геометрії та інших дисциплін. Володів декількома іноземними мовами.

Поїздка у 1839 році на Виставка промислової продукції Франції[en] посилила інтерес Вайсбаха до гідравліки та призвела його до перших публікацій у цій галузі. Водночас він зробив великий внесок у розвиток маркшейдерської техніки, запровадивши у використання теодоліт замість компаса і транспортира.

У 1854 році Вайсбаху запропонували посаду у Цюрихській політехніці (відкрилась у 1855 році), однак, він вирішив залишитися у Фрайберзі і наступного року взяв на себе нове завдання — викладання курсу з проектування машин. Також у 1855 році він відвідав Всесвітню виставку у Парижі, працюючи в дорозі над коректурою нового видання свого підручника з механіки.

Сім'я[ред. | ред. код]

26 листопада 1833 року Ю. Васбах одружився з Марі Вінклер (нім. Marie Winkler, 1807—1878). Їхній син, Альбін[de] (1833—1901), згодом став професором мінералогії. Його дочка Марія (нім. Maria Camilla Weisbach, 1835—1908) вийшла заміж у 1860 за Едварда Геґелера[en], колишнього студента Фрайберзької академії. Пара перебралась до Ласалла, (штат Іллінойс, США), де Геґелер заснував компанію Matthiessen and Hegeler Zinc Company[en].

Внесок у науку[ред. | ред. код]

Науково-педагогічна діяльність Вейсбаха особливо відома починаючи з 1841 року, коли він розпочав свої дослідження з різних питань гідравліки. Дослідження ним стиснення струменя води при витіканні через отвори та короткі трубки належить до одних з найважливіших успіхів у гідравліці після Д.Бернкллі. Практичні коефіцієнти, отримані Вейсбахом зі спостережень над витіканням води через отвори у тонкій стінці та протіканням по трубах, значною мірою спростили усі розрахунки для цього розділу гідравліки.

Результати своїх досліджень у гідравліці Вайсбах опублікував наступних монографіях:

  • «Versuche über den Austluss des Wassers durch Schieber, Hähne, Klappen und Ventile» («Досліди з витікання води через шибери, крани, заслінки та вентилі», Лейпциг, 1842);
  • «Versuche über die unvollkomende Kontraction des Wassers beim Ausfluss desselben aus Röhren und Gelassen» («Експерименти з недосконалого стиснення води при витіканні з труб і каналів», Лейпциг, 1843);
  • «Experimental hydravlik» («Експериментальна гідравліка», Фрайберг, 1856).

Крім гідравліки, Ю. Вайсбах займався геодезією, маркшейдерською справою, розробив монодиметричні та анізометричні (аксонометричні) методи проєціювання у нарисній геометрії. З наукових праць Вайсбаха у цих галузях технічних наук слід відзначити:

  • «Handbuch der Bergmaschinenmechanik» («Довідник з механіки гірничих машин», 2 т., Лейпциг, 1835—1836);
  • «Markscheidekunst» («Маркшейдерія», 2 т., Брауншвейг, 1850—1859);
  • «Der Ingenieur: Sammlung von Tafeln, Formeln und Rageln der Arithmetik, Geometrie und Mechanik» («Інженер: Збірник таблиць, формул і правил арифметики, геометрії та механіки», Брауншвейг, 1874—1877);
  • «Versuche über die Leistung eines einfachen Reactionsrades: an einem größeren Modelle» («Експерименти щодо продуктивності простого реактивного колеса: велика модель», Фрайберг, 1851).

Також, Вайсбах публікував багато статей в технічних журналах: «Polytechnische Centralblatt», «Ingenieur», «Civilingenieur» та у «Polytechnische Mittheilungen». В останньому Вайсбах опублікував свою статтю про аксонометричну проекцію під заголовком «Anleitung zum axonometrischen Zeichnen» («Вказівки до аксонометричного креслення», Фрайберг, 1857).

Будучи умілим експериментатором, він представив більшість своїх результатів у книзі «Experimental-Hydraulik» (Фрайберг, 1855); вони також узагальнені в розділі гідравліки його головної праці «Lehrbuch der Ingenieur und Maschinenmechanik» («Підручник з інженерії та механіки машин», 3 т., Брауншвейг, 1845—1854). Ця двотомна (і згодом тритомна) праця мала п'ять видань між 1845 і 1901 роками й була перекладена англійською та іншими мовами.

Протягом своєї професійної кар'єри Вайсбах видав чотирнадцять книг і опублікував п'ятдесят дев'ять статей з математики, механіки та геодезії, але більшість серед них — це були статті з гідравліки.

Відзнаки та нагороди[ред. | ред. код]

Погруддя Ю. Вайсбаха в кампусі Фрайберзької гірничої академії

З 1850 року Вайсбах отримав низку професійних нагород, включаючи ступінь почесного доктора Лейпцизького університету в 1859 році та перше почесне членство, надане Асоціацією німецьких інженерів[de] у 1860 році. Він був членом-кореспондентом Петербурзької академії наук, Шведської королівської академії наук та Національної академії деї Лінчеї.

Бібліографія[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #118630342 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. а б Архів історії математики Мактьютор — 1994.
  3. а б Енциклопедія Брокгауз
  4. а б в г Czech National Authority Database
  5. H. Undeutsch (Hrsg.): Zum Gedächtnis an Oberbergrat Professor Dr. h.c. Julius Ludwig Weisbach anläßlich seiner hundertjährigen Geburtstagsfeier. Freiberg 1906
  6. Elias Wegert, Udo Hebisch, Werner Lyska. Julius Weisbach als Wegbereiter der angewandten Mathematik (PDF). Архів оригіналу (PDF; 2,1 MB) за 24 грудня 2013. Процитовано 17 жовтня 2012.

Посилання[ред. | ред. код]