Юлія Лаффранк
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Юлія Лаффранк | |
|---|---|
 | |
|
Нині на посаді | |
| Народився |
25 липня 1974[1][2] (49 років) Тарту, Естонська РСР, СРСР[1] |
| Відомий як | суддя, акторка, юристка, адвокат |
| Місце роботи | Тартуський університет |
| Країна | Естонія |
| Alma mater | Тартуський університет |
| Батько | Вайно Вагінґ |
| Мати | Maimu Bergd |
| Нагороди | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Юлія Лаффранк ((25 липня 1974, Тарту)) — естонська юристка, вчений, суддя Верховного суду Естонії[3].
- 1981—1992 — Таллінська гімназія Ийсмяе[et][4]
- 1990—1991 — школа Litchfield (Коннектикут)[en]
- 1992—1997 — Тартуський університет, факультет права
- 1994—1995 — Гамбурзький університет, факультет права
- 1997—1998 — Університет Мюнстера, факультет права, ступінь магістра права
- 2000—2003 — Тартуський університет, факультет права, доктор права
- 1996—2004 — робота в Міністерстві юстиції Естонії[4]
- 2004—2010 — суддя Верховного суду Естонії
- 2006 рік — спеціальний суддя Європейського суду з прав людини
- 2006—2008 — екстраординарний професор європейського права в Університеті Тарту
- 2008 − 2010 — президент Консультативної ради європейських суддів
- 2010 − 2012 — президент Міжнародної федерації європейського права
- 2010—2016 — член міжнародного арбітражного суду[5]
- 2011—2015 — професор права в Університеті Тарту
- 2011—2020 — суддя Європейського суду з прав людини[6]
- 2019 рік — кандидат на посаду Європейського Омбудсмена (програла вибори Емілі О'Рейлі[en])[7]
- з 2004 року — член правління Естонського академічного юридичного товариства[et]
- з 2004 року — президент Естонської асоціації європейського права[8]
- з 2018 року — член наукового комітету Агентства Європейського Союзу з фундаментальних прав[en][9]
- з 2020 року — суддя Державного суду Естонії[3]
Юлія Лаффранк є автором підручників і статей на теми Європейського союзу, прав людини та конституційного права, одним з авторів поправок до Конституції Естонії та коментарів до Конституції Естонії[9].
Одружена з Родольфом Лаффранком, має трьох синів[9].
- 2003 — шевальє ордену «За заслуги» (Франція)[10]
- 2005 — Орден Білої зірки (четвертий клас) — за участь в організації вступу Естонії до ЄС[11]
- 2009 — нагорода англ. Justice in the World (як президент Консультативної ради європейських суддів)[12]
- 2016 — титул «Наставник року» (Державний суд Естонії) — за навчання суддів з питань практики ЄСПЛ[9][13]
- Laffranque, J. Dissenting Opinion and Judicial Independence : [ест.]. — Juridica. — 2003. — Vol. 8. — P. 162—172.
- Laffranque, Julia. = Euroopa Liidu õigussüsteem ja Eesti õiguse koht selles. — Таллин : Juura, 2006. — 536 с. — ISBN 9985751841.
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #1036099385 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Естонський дослідницький портал
- ↑ а б Список судей Государственного суда Эстонской республики. Архів оригіналу за 22 квітня 2021. Процитовано 7 квітня 2021.
- ↑ а б Julia Laffranque. Estonian Research Information System (англ.). Архів оригіналу за 23 травня 2020. Процитовано 23 травня 2020.
- ↑ PCA annual report 2016 (PDF). Постоянная палата третейского суда (англ.). Архів оригіналу (pdf) за 23 травня 2020. Процитовано 23 травня 2020.
- ↑ JUDGES OF THE COURT SINCE 1959 (PDF). Європейський суд з прав людини (англ.). Архів оригіналу (PDF) за 23 травня 2020. Процитовано 23 травня 2020.
- ↑ Pro-active European Ombudsman re-elected. The Brussels Times (англ.). 19 грудня 2019. Архів оригіналу за 23 травня 2020. Процитовано 23 травня 2020.
- ↑ PCA annual report 2011 (PDF). Постійна палата третейського суду (англ.). Архів оригіналу (pdf) за 23 травня 2020. Процитовано 23 травня 2020.
- ↑ а б в г Information : Julia Laffranque – Candidate European Ombudsman. European Ombudsman Institute (англ.). 2019. Архів оригіналу за 23 травня 2020. Процитовано 23 травня 2020.
- ↑ Ordre national du Mérite. Франція в Естонії (фр.). 31 жовтня 2018. Архів оригіналу за 23 травня 2020. Процитовано 23 травня 2020.
- ↑ Teenetemärkide kavalerid. Президент Естонської Республіки (ест.). Архів оригіналу за 23 травня 2020. Процитовано 23 травня 2020.
- ↑ Prize awarding ceremony - Justice in the World. Рада Європи (англ.). 3 листопада 2009. Архів оригіналу за 23 травня 2020. Процитовано 23 травня 2020.
- ↑ Знака почета судов Эстонии удостоены судьи Мадис Кягу, Андрус Мийласте и Эрик Кергандберг. Верховний суд Естонії (рос.). 9 лютого 2017. Архів оригіналу за 23 травня 2020. Процитовано 23 травня 2020.
|
Категорії:
- Народились 25 липня
- Народились 1974
- Уродженці Тарту
- Науковці Тартуського університету
- Випускники Тартуського університету
- Кавалери ордена «За заслуги» (Франція)
- Лицарі ордена Білої зірки 4 ступеня
- Доктори права
- Естонські правники
- Випускники Гамбурзького університету
- Випускники Вестфальського університету імені Вільгельма
- Судді Європейського суду з прав людини
- Юристки
- Судді