Юнко гвадалупський
Юнко гвадалупський | ||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Junco insularis Ridgway, 1876 | ||||||||||||||||
Мапа поширення виду | ||||||||||||||||
Синоніми | ||||||||||||||||
Junco hyemalis insularis Ridgway, 1876 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Юнко гвадалупський[2] (Junco insularis) — вид горобцеподібних птахів родини Passerellidae. Ендемік Мексики.
Поширення[ред. | ред. код]
Вид є ендеміком острова Гвадалупе, що за 280 км на захід від Нижньої Каліфорнії, Мексика. Історично він був звичайним і одним із найпоширеніших птахів острова. Зараз він поширений лише на півночі острова. Птах мешкає у гаях монтерейської острівної сосни (Pinus radiata) змішаними з дубом Quercus tomentella і кипарисовика гваделупського (Cupressus guadalupensis) на північній частині острова Гвадалупе, на висоті до 1400 м, але також можна знайти в чагарниках Nicotiana на рівні моря. У період нерозмноження займає різноманітні околиці та відкриті ліси з кущовим підліском і часто відвідує годівниці.
Чисельність популяції невідома, але за останні роки (P. Salaman in litt. 2007) зросла лише з 50-100 птахів у 1995 році (Howell і Webb) завдяки управлінню середовищем проживання та вибракуванню кіз, однак, вважається, що популяція налічує менше 250 статевозрілих особин.
Опис[ред. | ред. код]
Юнко гвадалупський сягає завдовжки 15 см. Голова сіра з чорними смугами. Верхня поверхня сіро-коричнева і стає сірішою до крупа. Чорні крила обведені жовто-бурим. Хвіст чорнуватий. Зовнішні контрольні пера білі. Бока винно-червоні. Нижня сторона біла.
Статус[ред. | ред. код]
У 19 столітті рибалки привезли кіз у Гвадалупе, де вони настільки розмножилися, що до 1870-х років нараховували чотири кози на гектар. Нашестя кіз мало особливо руйнівний вплив на популяції кипариса гваделупського. У 1971 році ще була трикілометрова смуга кипарисового лісу, а до 1988 року вона скоротилася лише до одного кілометра. У 1971 році почалося вилучення кіз з Гвадалупе. У 1971 і 1972 роках було вбито 35 000 кіз. У 2000 році на Гвадалупе все ще жили 4000 кіз. У масштабній кампанії, проведеній Grupo de Ecología y Conservación de Islas (GECI) у співпраці з Мексиканською комісією з охоронюваних територій (CONANP), Військово-морським флотом Мексики та Мексиканським інститутом екології, майже всі кози на Гваделупі були ліквідовані між 2003 і 2006 роками. Результатом стало те, що ендемічна флора відновилася, а шість видів рослин, які вважалися вимерлими, були знову відкриті. Крім того, було виявлено 2000 нових саджанців сосни гваделупської. Завдяки заходам з відновлення популяція гваделупського юнко зросла з 50 до 100 особин у 1988 році до 5700 особин у 2007 році. У 2008 році програма захисту гваделупського юнко зазнала невдачі після того, як пожежі знищили майже половину первинного середовища існування кипариса. Дикі коти та миші також все ще становлять загрозу.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2021). Junco insularis: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 12 жовтня 2023
- ↑ Junco insularis у базі Avibase.
Посилання[ред. | ред. код]
- Howell, Steven N. G. & Webb, Sophie (1995): A Guide to the Birds of Mexico and Northern Central America. Oxford University Press, Oxford & New York. ISBN 0-19-854012-4
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |