Яан Сібул
| Яан Сібул | |
|---|---|
 | |
| Народився |
1870 Вілусте, Веріора, Пилвамаа, Естонія |
| Помер |
1953 Шарон |
| Країна |
 Російська імперія.svg){kind=small} США |
| Діяльність | революціонер, письменник |
| Знання мов | російська і естонська |
Яан Сібул (рос. Иван Иванович Народный) (1870—1953) — російський емігрант естонського походження, який приїхав до Нью-Йорка в 1906 році разом з Максимом Горьким, щоб підняти авторитет революційного руху в Росії.[1][2]
Яан народився в Естонії з оригінальним ім'ям Яан Сіббул.[3][4] Він був сином Яана Сіббула (1840—1920) і Мадлі Аго (1830—1919).[5]
За матеріалами ФБР, він був ув'язнений в Естонії в 1898 році[6]. В інтерв'ю газеті Нью-Йорк таймс він сказав, що брав участь у революційній діяльності в Кронштадті під час революції 1905 року.
8 квітня 1906 року газета «Los Angeles Herald» повідомляла: «Факти російської революції передав нам один із провідних діячів революційного руху, який переховувався тут уже п'ять тижнів, оскільки на його адресу було покладено 50 000 рублів. Цей чоловік — Іван Народний. Він був причетний до торішнього Кронштадтського повстання як ватажок, а протягом трьох тижнів і керівник Балтійського губернського правління, невідомого зовнішньому світу. Останнє втопили в крові козаки, які убили жінку і двох дітей Народного і спалили його будинок. До цього він чотири роки сидів у тюрмі. Пан Народний приїхав до нас збирати гроші для нової Росії на революцію. Микола Чайковський [брат композитора], якого називають батьком російської революції, і письменник Максим Горький, який приїде сюди наступного тижня, візьме участь у цій справі».
Йому було гірко, що в Росії пригнічують інтелігенцію. Про створення російського музичного товариства з 4 жінками, включно з дружиною, він писав: «Нас назвали терористами, і урядовці почали систематичну агітацію проти нашої діяльності». Після переїзду в США: «Мої російські художні та музичні статті в американській періодиці були оголошені небезпечними потугами агітатора».[7]
Ім'я Іван народний він взяв у 1898 році, коли вийшов на волю з Вируської в'язниці, куди потрапив за неправдиві свідчення. Його звільнили з в'язниці на підставі психіатричної довідки про те, що він був психічно хворим..[8]
Народний організував вечерю на честь Горького 12 квітня в A Club на П'ятій авеню і забезпечив обстановку для оголошення нового комітету на підтримку запропонованої російської революції. До складу цього комітету входили Марк Твен, Вільям Дін Гауеллз, Роберт Дж. Коллієр і Фінлі Пітер Данн.[9]
У 1915 році російський імперський уряд опублікував оголошення в нью-йоркських газетах, щоб підірвати його, представивши себе як самопроголошену «Російську торгову палату». Він брав участь у торгівлі зброєю, продаючи боєприпаси до Росії через Японію та Владивосток.[2]
У 1916 році він опублікував у «Драмі» статтю про Михайла Арцибашева.[10]
У 1917 році, після Лютневої революції, Яан представив себе головою Російсько-американської азійської корпорації та оголосив, що російська Дума створює «Сполучені Штати Росії».[11] Для фінансування революції Іван Народний випустив облігації на 1000 доларів, називаючись прем'єр-міністром Російської республіки.[12]
Список літератури[ред. | ред. код]
- ↑ Political Radicals. Hotel Albert. Процитовано 26 березня 2014.
- ↑ а б Doets, Jan. Mouassia 14:. Архів оригіналу за 27 квітня 2014. Процитовано 26 березня 2014.
- ↑ Geni.com Ivan Narodny/Jaan Sibbul
- ↑ Eesti Enstüklopeedia. Vol. 14, p.319. Tallinn, 2000
- ↑ Jaan Sibbul Narodny. Ancestry.com. Ancestry. Процитовано 11 серпня 2015.
- ↑ Schmidt, Barbara. ...knife a Romanoff wherever you find him... twainquotes.com. Barbara Schmidt. Процитовано 11 серпня 2015.
- ↑ Narodny, Ivan (5 травня 1917). Blessing Which Downfall of the Car Will Bring to the World. South Bend News-Times, IN. с. 3. Процитовано 2 травня 2017.
- ↑ Paavo Kivine. Lurichi sõda. 2018. Lk. 307.
- ↑ Gorky Honored Guest. New York Tribune (April 12, 1906): 4. 1906. Процитовано 26 березня 2014.
- ↑ Leyda, Jay (1976). Kino Histoire Du Cinema Russe Et Sovietique. L'age d'homme.
- ↑ Republic Being Formed by Duma. Oregon News (18 March 1917). 1917.
- ↑ Paavo Kivine. Lurichi sõda. 2018. Lk. 310.
|
