Яблунівка (Буська міська громада)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Яблунівка
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район Золочівський район
Громада Буська міська громада
Код КАТОТТГ UA46040030670027198
Основні дані
Засноване 1746[2]
Населення 772[1]
Площа 3,216 км²
Густота населення 240,05 осіб/км²
Поштовий індекс 80512[3]
Телефонний код +380 3264[4]
Географічні дані
Географічні координати 50°00′43″ пн. ш. 24°36′17″ сх. д. / 50.01194° пн. ш. 24.60472° сх. д. / 50.01194; 24.60472Координати: 50°00′43″ пн. ш. 24°36′17″ сх. д. / 50.01194° пн. ш. 24.60472° сх. д. / 50.01194; 24.60472
Середня висота
над рівнем моря
219 м[5]
Водойми Рокитна
Відстань до
обласного центру
58 км[6]
Відстань до
районного центру
41 км[6]
Найближча залізнична станція Красне
Відстань до
залізничної станції
14 км
Місцева влада
Адреса ради 80600, Львівська обл., Золочівський р-н, м. Буськ, пл. 900-річчя Буська, 1[7]
Карта
Яблунівка. Карта розташування: Україна
Яблунівка
Яблунівка
Яблунівка. Карта розташування: Львівська область
Яблунівка
Яблунівка
Мапа
Мапа

Яблуні́вка — село в Україні, в Буській міській громаді Золочівського району Львівської області. До 2020 року село було адміністративним центром Яблунівської сільської ради, якій підпорядковувалися села Яблунівка та Рокитне, нині органом місцевого самоврядування є Буська міська рада[7]. Населення становить 772 особи[1].

Населення[ред. | ред. код]

Згідно перепису 1880 року у селі мешкало 677 осіб[8]. Станом на січень 1939 року у селі мешкало 1380 осіб, з них: 1000 українців, 5 поляків, 240 осадників, 120 латинників та 15 юдеїв[9]. За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року у селі мешкало 772 особи[1].

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року був наступним[1]:

Мовний склад населення с. Яблунівка
Мова Число ос. Відсоток
українська 769 99,61
російська 3 0,39

Географія[ред. | ред. код]

Село Яблунівка знаходиться на відстані 58 км від обласного центру, 41 км — районного центру та 6 км — від адміністративного центру міської громади[6]. Воно межує на півночі з селом Грабова, на сході — з Верблянами, на півдні — з містом Буськ, на заході — з селами Ланерівка, Побужани та Волиця-Деревлянська[8]. Через село проходить автошлях, що сполучає Буськ з Радеховом та Кам'янкою-Бузькою[10]. Відстань до найближчої залізничної станції Красне складає 14 км[6]. Село Яблунівка розташоване на Буго-Стирській рівнині. За 2 км на захід від села протікає Західний Буг. Через село протікає два невеликих потоки[10], що течуть з північного сходу на південний захід, з яких найбільшим є річка Рокитна[8] та впадають у Західний Буг[10].

Клімат[ред. | ред. код]

За природнім районуванням територія колишньої Яблунівської сільської ради знаходиться в зоні Західного Полісся у Кам'янка-Бузькому природно-сільськогосподарському районі і за кліматичними умовами належить до Мало-Поліського агрокліматичного району, що характеризується атлантично-континентальним кліматом, з високою вологістю, м'якими зимами та помірно теплим літом[11].

Середньорічна температура повітря становить +7,7°C. Середньорічна сума атмосферних опадів становить 641 мм, проте у певні роки спостерігається значне відхилення від середньої багаторічної і становить 610-680 мм. Протягом періоду з температурою повітря понад 10°C випадає 320-380 мм опадів, що забезпечує нормальний ріст та розвиток сільськогосподарських культур. Відносна вологість повітря висока (70-80 %) і досить стала протягом року[12].

Ґрунти[ред. | ред. код]

На формування рельєфу території мали вплив рухи тектонічних плит, літологічний склад порід, льодовикові води максимального (Дністровського) зледеніння у четвертинний період та діяльність людини[12].

Територія колишньої Яблунівської сільської ради розташована у межах Буго-Стриської межирічної хвилястої рівнини Малого Полісся та характеризується поліським ландшафтом, для якого характерне чергування слабопідвищених помірнодренованих ділянок з широкими долинами. На підвищеннях утворилися дерново-підзолисті ґрунти зв'язно-піщаного та супіщаного механічного складу. Пониження та западини зайняті дерновими, лучними та торф'яно-болотними ґрунтами, які сформувалися через недостатній природній дренаж території у минулому[13].

Ґрунти у напрямку Буська чорноземні та добре родючі, а ті що близько лісів дерново-підзолисті, сірі та піщані. При умілому догляді на них збирали високі врожаї зернових та технічних культур. Сільські поля були зайняті під посіви пшениці, жита, ячменю, вівса, гречки, картоплі, цукрових та кормових буряків[14].

Топоніми[ред. | ред. код]

Назва села Яблунівка походить від прізвища його засновника Йосифа Александера Яблоновського, який був дідичем Буського староства у 1723-1750 роках. Польською мовою писалася, як Яблонювка (пол. Jabłonówka)[2].

Урбаноніми[ред. | ред. код]

Кількість елементів інфраструктури в селі — це 4 вулиці з 111 будинками[15].

Вулиці
  • Пужеля
  • Садова
  • Шевченка Тараса
  • Шкільна
Урочища
  • Камінне поле

Історія[ред. | ред. код]

Йосиф Яблоновський заклав поселення Яблонювка (нинішня Яблунівка) у 1746 році[2]. Належало воно до Буського замку[16].

Польська Республіка (1918–1939)[ред. | ред. код]

У Другій Речі Посполитій Яблунівка — окрема сільська гміна. З 1 серпня 1934 року в межах комасаційної реформи ґміна Яблунівка увійшла складу до ґміни Буськ Кам'янко-Струмилівського повіту. 21 вересня 1934 року Яблунівку було поділено на дві громади — Яблунівка Руська (колишнє село Яблунівка на півночі кадастрової гміни) та Яблунівка Польська (колонія на півдні кадастрової гміни навколо давнього Яблунівського фільварку, що поблизу Буська, який давніше вже був окремою ґміною)[17]. Південно-східна частина Яблонівки (навколо хутора Ниви) була включена до складу міста Буськ[18].

Радянський період (1944–1991)[ред. | ред. код]

На території села розташовувалася центральна садиба колгоспу імені Шевченка. Господарство мало 1040 га орної землі та спеціалізувалося на вирощуванні зернових та технічних культур, а також на тваринництві м'ясо-молочного спрямування[19].

У селі функціювали восьмирічна школа, клуб на 250 місць та бібліотека[19].

Пам'ятки, визначні місця[ред. | ред. код]

Церква святого Димитрія[ред. | ред. код]

Дерев'яна церква святого Димитрія, збудована у 1867 році відомим майстром Іваном Васенком[20]. Інша дата будівництва церкви подається в усіх шематизмах греко-католицького духовенства Львівської архієпархії, починаючи від 1880-х років та закінчуючи 1938 роком, а саме роком будівництва дерев'яної церкви в Яблунівці вказаний 1869 рік[21][22]. До 1941 року церква святого Димитрія у селі Яблунівка була дочірньою церкві Різдва Пресвятої Богородиці у селі Грабова[23][24][22].

На початку 1990-х років після протистоянь греко-католицької та православної релігійних громад за право користуватися церквою, будівлю передали релігійній громаді Української автокефальної православної церкви, а релігійна громада Української греко-католицької церкви парафії святого Великомученика Димитрія збудувала поряд муровану церкву-каплицю[20]. Після того як у 2018 році Українська автокефальна православна церква припинила існування як окрема релігійна громада та стала інтегрованою частиною Православної Церкви України, то церква святого Димитрія разом з парафіянами перейшла під юрисдикцію Православної Церкви України і нині церква перебуває у користуванні релігійної громади Львівської єпархії Православної церкви України парафії Великомученика Димитрія Солунського.

Археологічні розвідки[ред. | ред. код]

На території Яблунівки було виявлено три місцезнаходження, одне з яких пов'язане з багатошаровою знахідкою, що була відкрита наприкінці 2000-х років місцевим мешканцем Б. Тупицею. Він впродовж певного періоду зібрав з її території різночасові крем'яні артефакти. Поселення знаходилося близько 5 км на захід від села Яблунівка в урочищі Камінне поле, займаючи незначно нахилений до півдня схил першої надзаплавної тераси правого берега річки Рокитни (притока Західного Бугу) і тягнеться відносно широкою смугою берегової лінії щонайменше до 1 км[25].

Наприкінці 2009 року тут провела короткотривалі розвідки експедиція Інституту археології Львівського національного університету імені Івана Франка, очолювана доцентом кафедри археології та історії стародавніх цивілізацій Наталією Стеблій. З огляду на несприятливі для пошукових робіт умови (орне поле було вкрите густими сходами озимого ріпаку) більш точно окреслити площу пам'ятки не вдалося, а ті поодинокі знахідки з кремнію та уламки посуду XI-XII століть, що трапилися в процесі обстежень, вдалося зафіксувати на невеликих за розмірами ділянках, де ріпак не проріс[25].

Зібрані експедицією матеріали належать до кам'яної, бронзової та ранньозалізної доби. Найраніші з них датуються пізнім палеолітом (фінальна стадія мадлену), це зокрема, асиметрична за обрисами ребриста пластина з однобічно ретушованим краєм, однобічно ретушована нижня частина поздовжньо-первинної пластини, серединний різець на поздовжньому відщепі, поздовжня пластина та інше. Всі знахідки покриті інтенсивною плівкою (патиною), створеною нанесенням спеціальних хімічних сумішей[26].

До періоду енеоліту віднесені наступні вироби — одноплощинний конусоподібний нуклеус, подвійно-кінцевий розтирач на зужитому, овальному в поперечному нуклеусі з двома ударними площадками, протилежно-кінцевий різець на середній частині поздовжньо-первинної пластини та інше[26].

До раннього періоду бронзової доби (городоцько-здовбицька або стрижівська культури) належать напівсегментоподібний у плані та лінзоподібний у поперечному перетині серп, на кінчику та п'ятці якого залишилася жовнова кірка, а також наконечник списа з трикутним у плані пером, верхня частина якого відбита. На одній з його площин збереглися рештки жовнової кірки. Такі вироби зустрічаються на поселеннях та місцях поховань цих культур[26].

ранньозалізна доба тут представлена уламками нижніх частин лінзоподібних у поперечному перетині серпів, леза яких загострені середньозубчастою ретушшю. Подібні за формою жниварські знаряддя характерні для висоцької культури та ранньоскіфського часу (лежницька група)[26].

Про інші два місцезнаходження у селі Яблунівка свідчать окремі артефакти з кременю, випадково виявленими місцевим мешканцем І. Нагорним. Перше з них зафіксованона південь від села, праворуч близько 100 м на схід від дороги, що веде до міста Буська, не доходячи до шосейного мосту. Два крем'яних вироби І. Нагорному на надзаплавній терасі правого берега річки Рокитни (притока Західного Бугу), навпроти розташованої на протилежному березі річки цегельні[26]. Одну із знахідок репрезентує уламок наконечника списа з відбитим кінчиком та, значною мірою, насадом[27]. Цей артефакт після пошкодження був підданий повторній обробці, свідченням чому є нанесення дрібно-, середньо- та крупнофасеткової лускоподібної ретуші у напівкруглій спосіб вздовж окрайки зламу, що проходить від основи пера до п'ятки насаду[26].

На існування третього місцезнаходження вказує випадково виявлена на південно-східній околиці села двобічно ретушована первинна пластина, обробка якої проведена з боку спинки разом із кінчиком суцільно нанесеною дрібно- та середньофасетковою лускоподібною ретушшю, яка імовірно належить до періоду енеоліту[27].

Відомі люди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України: Буська міська громада, Золочівський район, Львівська область, с. Яблунівка. socialdata.org.ua. Архів оригіналу за 7 квітня 2023. Процитовано 7 травня 2024.
  2. а б в Яблунівка крізь віки, 2016, с. 15.
  3. Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 7 травня 2024.
  4. Коди автоматичного міжміського зв'язку: Львівська область. ukrtelecom.ua. Укртелеком. Архів оригіналу за 3 грудня 2007. Процитовано 7 травня 2024.
  5. Прогноз погоди в селі Яблунівка. weather.in.ua. Погода в Україні. Архів оригіналу за 29 листопада 2022. Процитовано 7 травня 2024.
  6. а б в г Відстані від села Яблунівка. della.com.ua. Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 7 травня 2024.
  7. а б Картка Буської міської громади. busk-miskrada.gov.ua. Буська міська громада. Архів оригіналу за 22 квітня 2023. Процитовано 7 травня 2024.
  8. а б в Jabłonówka 1.), wieś, powiat Kamionka Strumiłowa… // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 351. (пол.)
  9. Кубійович, 1983, с. 34.
  10. а б в Яблунівка крізь віки, 2016, с. 5.
  11. Яблунівка крізь віки, 2016, с. 5-6.
  12. а б Яблунівка крізь віки, 2016, с. 6.
  13. Проєкт роздержавлення і приватизації земель НААГ «Побужани» та ім. Шевченка Яблунівської сільської Ради народних депутатів Буського району Львівської обл. / Українська академія аграрних наук, інститут землеустрою, Львівський філіал. — Львів, 1994. — С. 12, 13.
  14. Яблунівка крізь віки, 2016, с. 7.
  15. Знайти адресу. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 25 грудня 2022. Процитовано 7 травня 2024.
  16. Bondyra… — S. 33.
  17. Rozporządzenie Wojewody Tarnopolskiego z dnia 20 września 1934 r. o podziale obszaru gmin wiejskich w powiecie kamioneckim na gromady // Tarnopolski Dziennik Wojewódzki. — 1934. — nr 15. — poz. 125. — S. 127. (пол.)
  18. F. Uhorczak Skorowidz nazw gromad, miast i miasteczek według podziału administr. z 1.IV.1932 ze zmianami do 10.III.1939 do Mapy podkładowej jednostek administracyjnych województw lwowskiego, stanisławowskiego i tarnopolskiego w podziałce 1:300.000. — Lwów: Nakładem Instytutu Geograficznego, 1939. — 52 s. (пол.)
  19. а б ІМСУ, 1968, с. 206.
  20. а б Громик, 2014, с. 52.
  21. Шематизмъ всечестного клира митрополичои архідіецезіи греко-католической Львовской на рокъ 1882, 1882, с. 41.
  22. а б Шематизм греко-католицького духовенства Львівської архіепархії на рік 1938, 1938, с. 26.
  23. Шематизмъ всего клира греко-католицкой митрополичои архіепархиі Львовской на рокъ 1910, 1910, с. 107.
  24. Шематизм греко-католицького духовенства Львівської архіепархії на рік 1932, 1932, с. 22.
  25. а б Яблунівка крізь віки, 2016, с. 8.
  26. а б в г д е Конопля В. М. Пам'ятки доісторичного часу Буська та його околиць / В. М. Конопля, П. М. Довгань, Н. Я. Стеблій // Вісник Інституту археології Львівського університету. — 2010. — Вип. 5. — С. 93–134.
  27. а б Яблунівка крізь віки, 2016, с. 9.
  28. Поцілуйко Віктор Володимирович. memorybook.org.ua. Книга пам'яті полеглих за Україну. Архів оригіналу за 3 грудня 2022. Процитовано 7 травня 2024.

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]