Якоб Седерман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Якоб Седерман
Jacob Söderman
фін. Jacob Söderman
Якоб Седерман Jacob Söderman
Якоб Седерман
Jacob Söderman
Якоб Седерман на посаді Європейського омбудсмена
Європейський омбудсмен
27 вересня 1995 — 31 березня 2003
Попередник посада запроваджена
Наступник Нікіфорос Діамандурос
Фінляндія Парламентський омбудсмен Фінляндії
1989 — 1995
Попередник Олаві Хейнонен[1]
Наступник Лаурі Лехтімайя[1]
Фінляндія Міністр соціального захисту та охорони здоров'я Фінляндії
19 лютого 1982 — 30 червня 1982
Попередник Сінікка Луйя-Пенттіла[2]
Наступник Ваппу Таіпале[2]
Фінляндія Міністр юстиції Фінляндії
1 жовтня 1971 — 29 жовтня 1971
Попередник Мікко Лааксонен[3]
Наступник Карл Ланг[3]
Народився 19 березня 1938(1938-03-19) (86 років)
Гельсінкі,
Фінляндія Фінляндія
Відомий як політик
Громадянство Фінляндія Фінляндія
Національність фін
Alma mater Гельсінський університет
Політична партія Соціал-демократична партія Фінляндії
Батько Джон Санфрід Седерман
Мати Ракель Седерман (Роос)
У шлюбі з Райа Кааріна Седерман (Іммонен)
Діти дочки Лісбет (1958) і Діса (1960), син Петер (1962)
Нагороди
Кавалер ордена Почесного легіону
Кавалер ордена Почесного легіону
jacobsoderman.fi
Фінляндія Депутат Парламенту Фінляндії
СДПФ 4 квітня 1972 30 червня 1982
СДПФ 12 вересня 2007 20 квітня 2011

Я́коб-Ма́гнус Се́дерман (19 березня 1938(1938-03-19), Гельсінкі) — перший Європейський омбудсмен, відомий політичний і державний діяч Фінляндії.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 19 березня 1938 року у місті Гельсінки (Фінляндія). Батько Джон Санфрід Седерман був капітаном далекого плавання, мати Ракель Седерман — магістром філософії[4].

Навчався у Гельсінському університеті, 1962 року здобув ступінь магістра права, 1967 — ліценціата права. Також пройшов навчання на курсі підготовки суддів (1965)[5].

В 1966—1967 працював старшим викладачем соціального законодавства Шведського інституту соціальної праці та місцевої адміністрації, з 1967 по 1971 — директором Асоціації шведськомовних муніципалітетів у Фінляндії[5].

Політична та громадська діяльність[ред. | ред. код]

З 1971 по 1982, протягом 11 років, обіймав посаду Голови департаменту безпеки праці Міністерства соціального захисту та охорони здоров'я Фінляндії[5]. У період з 1 по 29 жовтня 1971 був міністром юстиції Фінляндії[3], а з 4 квітня 1972 по 30 червня 1982 — депутатом Парламенту Фінляндії від Соціал-демократичної партії[4].

З 1982 по 1989 — губернатор провінції Уусімаа, потім з 1989 по 1995 — Парламентський омбудсмен Фінляндії, а також у 1991—1992 роках — член Ради директорів Міжнародного інституту омбудсменів[5].

12 липня 1995 обраний Європейським парламентом на посаду Європейського омбудсмена, офіційно почав виконувати обов'язки з 27 вересня того ж року[6]. Став першим на цій посаді, був призначений ще на один термін і обіймав її до 31 березня 2003 року[7].

А 2003—2005 роках очолював Раду ЗМІ Фінляндії, у 2004—2006 був членом Ради Гельсінського університету[5]. У 2005—2006 — член робочої групи Ради Європи, яка працювала над реформою Європейського суду з прав людини[4].

З 12 вересня 2007 по 20 квітня 2011 — знову депутат Парламенту Фінляндії[4].

Приватне життя[ред. | ред. код]

Якоб Седерман одружений з Райєю Кааріною Седерман (фін. Raija Kaarina Söderman), митним інспектором. Вони мають трьох дітей: дочок Лісбет (1958) і Дісу (1960), сина Петера (1962)[4].

Седерман володіє шведською, фінською, англійською, іспанською та французькою мовами. Захоплюється джазом, літературою, футболом та велоспортом[5]. Капітан запасу[4].

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

Досягнення та заслуги Якоба Седермана відзначені низкою нагород на міжнародному рівні[8]:

Публікації[ред. | ред. код]

Якоб Седерман є автором численних публікацій — промов, статей, доповідей тощо[9]. У 2008 році, до свого 70-річного ювілею, видав книгу мемуарів, зі спогадами про власне дитинство та юність, під назвою «Збір анемон. Історія Оулункуле»[10].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Ombudsmen since 1920. oikeusasiamies.fi (англ.) . The Parliamentary Ombudsman of Finland. Архів оригіналу за 13 листопада 2013. Процитовано 8 листопада 2013.
  2. а б Ministerit ministeriössä. Sosiaali- ja terveysministeriö. valtioneuvosto.fi (фін.) . Valtioneuvosto. Архів оригіналу за 13 листопада 2013. Процитовано 11 листопада 2013.
  3. а б в Ministerit ministeriössä. Oikeusministeriö. valtioneuvosto.fi (фін.) . Valtioneuvosto. Архів оригіналу за 13 листопада 2013. Процитовано 11 листопада 2013.
  4. а б в г д е Jacob Söderman. eduskunta.fi (фін.) . Eduskunta. Архів оригіналу за 13 листопада 2013. Процитовано 12 листопада 2013.
  5. а б в г д е Jacob Söderman CV. jacobsoderman.fi (англ.) . 11 жовтня 2007. Архів оригіналу за 13 листопада 2013. Процитовано 12 листопада 2013.
  6. Jacob Söderman (16 жовтня 2007). The Early Years of the European Ombudsman. jacobsoderman.fi (англ.) . Архів оригіналу за 13 листопада 2013. Процитовано 12 листопада 2013.
  7. Jacob Söderman congratulates Nikiforos Diamandouros on his election victory. ombudsman.europa.eu (англ.) . 15 січня 2003. Процитовано 12 листопада 2013.
  8. Jacob Söderman CV. jacobsoderman.fi (фін.) . 31 травня 2010. Архів оригіналу за 13 листопада 2013. Процитовано 12 листопада 2013.
  9. Jacob Söderman. Tätä mieltä. jacobsoderman.fi (фін.) . Архів оригіналу за 13 листопада 2013. Процитовано 12 листопада 2013.
  10. Jacob Söderman, Valkovuokkoja poimimassa. Oulunkylän tarinoita. tuomioja.org (фін.) . Процитовано 13 листопада 2013.

Посилання[ред. | ред. код]