Якушинці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Якушинці
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район Вінницький район
Громада Якушинецька сільська громада
Код КАТОТТГ UA05020310010019628
Основні дані
Засноване 1600 року[1]
Населення 2463 осіб[1][2]
Площа 2,83[1] км²
Густота населення 870,32[1] осіб/км²
Поштовий індекс 23222[1]
Телефонний код +380 432[1]
Географічні дані
Географічні координати 49°15′31″ пн. ш. 28°22′10″ сх. д. / 49.25861° пн. ш. 28.36944° сх. д. / 49.25861; 28.36944Координати: 49°15′31″ пн. ш. 28°22′10″ сх. д. / 49.25861° пн. ш. 28.36944° сх. д. / 49.25861; 28.36944
Середня висота
над рівнем моря
287[3] м
Місцева влада
Адреса ради 23222, Вінницька обл., Вінницький р-н, с. Якушинці[1]
Карта
Якушинці. Карта розташування: Україна
Якушинці
Якушинці
Якушинці. Карта розташування: Вінницька область
Якушинці
Якушинці
Мапа
Мапа

CMNS: Якушинці у Вікісховищі

Я́кушинці — село в Україні, у Вінницькому районі Вінницької області. У селі мешкає 2463 жителі[1][2]. Адміністративний центр Якушинецької сільської громади.

Географія[ред. | ред. код]

У селі бере початок річка Брусничівка, ліва притока Вишні.

Історія[ред. | ред. код]

Давнина[ред. | ред. код]

Місцевість багата на археологічні поселення. На південний схід від Якушинців – трипільське поселення.На правому березі ріки Вишенька – поселення ранньозалізного віку VI – IV століть до нашої ери. На північ від Якушинців – поселення ранньозалізного віку VI – IV століть до нашої ери. На північний схід від Якушинців – поселення ранньозалізного віку IV – III століть до нашої ери. На північний захід від Якушинців – зарубинецьке поселення. В східній околиці села – поселення VI – VII століть[4].

В лісі знаходяться вали старого скіфського городища, 9 – 4 ст. до н.е[5]. Між лісом та поселенням знаходилося містечко — Городище.

В 1,5 кілометрах на північний схід від Якушинців, в лісі Стрижавська дача – городище доби бронзи, ранньозалізного віку (скіфське). Пам’ятка розташована на пологому мисі у верхів’ях лівих припливів ріки Вишенька, що впадає в Південний Буг. Городище складається з двох нерівнозначних частин. Центральний двір розташовано на південно-західному схилі пологого мису. Має форму асиметричного овалу, довжина по довгій осі – 550 метрів, по короткій осі – триста метрів. Загальна площа сягає близько одинадцяти гектарів. Перший, внутрішній вал сягає висоти трьох метрів від рівня площадки городища і ширини десяти метрів. Другий, сполучений з попереднім, зовнішній вал приблизно на один метр нижчий, але його ширина сягає п’ятнадцяти метрів. Масштаб насипів з напільного боку та з боку яру приблизно однаковий. З усіх сторін зовнішній вал оточено ровом, ширина якого сягає 7 – 8 метрів. Із заходу до центрального укріплення примикає передграддя у формі неправильної трапеції. Воно охоплює яр, у якому, напевно, в давнину протікав струмок. Розміри споруд передграддя скромніші. Висота валу не перевищує двох метрів. Рів також менший у розмірі. Його сучасна ширина сягає трьох – чотирьох метрів. Розміри становлять близько 700 метрів по повздовжній осі північний захід – південний схід і 350 метрів по поперечній осі південний захід – північний схід. Площа становить біля 13 гектарів[4].

Городище IX - IV століття до н.е

Власники місцевості[ред. | ред. код]

Якушинці належали брацлавським шляхтичам — Якушинським, з XVII ст. — Нітославським, пізніше Прушинським та в XIX ст. — Руссановським.

В Якушинцях була цукровня, 2 млини, винокурня, католицька капличка, церква св. Миколая, палац Руссановських.

Населення[ред. | ред. код]

За даними перепису населення 2001 року у селі проживали 2463[1][2] особи.

Рідною мовою назвали[6]:

Мова Кількість осіб Відсоток
українська 2381 96,67 %
російська 72 2,92 %
молдовська 4 0,16 %
білоруська 1 0,04 %
німецька 1 0,04 %
інші 4 0,17 %

Пам'ятки[ред. | ред. код]

У селі виявлено поселення трипільської культури. Пам'ятка розташована поблизу села[7][8].

На обліку перебуває також три пам'ятки історії: Пам'ятник 112 воїнам — односельчанам, загиблим на фронтах ВВВ, Братська могила мирних жителів і Могила радянських військовополонених.

Люди[ред. | ред. код]

Історичні особи:

  • Пйотр Якса-Биковський (31 січня 1823 в Якушинці — 1889 Варшава) — письменник, етнограф, засновник та керівник театру в Кам'янці-Подільському.
  • Віталій Рева (1938, Якушинці — 2012) — український автомобіліст, державний службовець і громадський діяч. Народний депутат України першого скликання, заслужений працівник транспорту України.
  • Степан Килимник (18901963) — історик, етнограф та педагог, дійсний член Наукового товариства імені Шевченка та Української вільної академії наук.

Сучасники:

  • Добринська Наталія Володимирівна (1982, Якушинці) — українська легкоатлетка (багатоборство), олімпійський чемпіон, Майстер спорту міжнародного класу з багатоборства. В селі живуть її батьки.
  • Саїнчук Василь Васильович (1979—2015) — старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к Облікова картка на сайті ВРУ. Архів оригіналу за 2 серпня 2018. Процитовано 7 жовтня 2013.
  2. а б в Населення населених пунктів Вінницької області за даними перепису 2001 року. Архів оригіналу за 14 жовтня 2013. Процитовано 7 жовтня 2013.
  3. Погода в селі Якушинці. Архів оригіналу за 10 червня 2015. Процитовано 7 жовтня 2013.
  4. а б [[https://web.archive.org/web/20210920212803/https://www.zamky.com.ua/vinnytska-oblast/arheologiya-ta-starodavnya-istoriya-vinnytskogo-rajonu/ Архівовано 20 вересня 2021 у Wayback Machine.] Археологія Вінницької області]]
  5. Стародавня Україна – Google Мої карти. Google My Maps. Архів оригіналу за 15 липня 2021. Процитовано 27 вересня 2019.
  6. Розподіл населення за рідною мовою, Вінницька область (у % до загальної чисельності населення) - 005 ВІННИЦЬКИЙ РАЙОН, Рік , Вказали у якості рідної мову. Процитовано 7 жовтня 2013.[недоступне посилання]
  7. Енциклопедія Трипільської цивілізації. — К., 2004. — Т. І.
  8. Заєць I. Трипільська культура на Поділлі. — Вінниця, 2001. — 184 с.

Література[ред. | ред. код]

  • Я́кушинці // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.192

Посилання[ред. | ред. код]