Яневич Володимир Анатолійович
| Яневич Володимир Анатолійович | ||
|---|---|---|
 Солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
23 червня 1993 Миролюбне | |
| Смерть |
15 лютого 2015 (21 рік) Логвинове | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |
 Україна | |
| Вид ЗС |
 Збройні сили | |
| Рід військ |
 | |
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Володи́мир Анато́лійович Яне́вич (23 червня 1993 — 15 лютого 2015) — солдат Збройних сил України.
Життєвий шлях[ред. | ред. код]
Закінчив 9 класів Миролюбненської ЗОШ, Новоселицький професійний аграрний ліцей. Кілька років служив за контрактом у Старокостянтинові, солдат 3568-ї зенітної технічної ракетної бази. Поступив до Новоушицького технікуму Подільського державного аграрно-технічного університету.
У часі війни в складі частини був водієм автомобіля «Урал». Загинув 15 лютого 2015-го поблизу Логвинового під час довезення набоїв з міста Артемівськ до Дебальцевого. Колона конвою з 6 машин рухалася польовою дорогою та потрапила у засідку, «Урал» був розстріляний з танків. Тоді ж загинув Микола Бутенко.
Тіло Володимира було знайдено волонтерами.
Похований 24 квітня 2015-го у Миролюбному.
Без Володимира лишилися батьки — Тамара Анатоліївна, Анатолій Іванович, та молодший брат.
Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]
- Указом Президента України № 436/2015 від 17 липня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1]
- 15 лютого 2017-го на території в/ч А4009 відкрито пам'ятник Володимиру Яневичу
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Указ Президента України від 17 липня року № 436/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
Джерела[ред. | ред. код]
- Яневич Володимир Анатолійович [Архівовано 18 червня 2017 у Wayback Machine.]
- Володимир Яневич
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |