Ян Якоб Рохуссен
| Ян Якоб Рохуссен нід. Jan Jacob Rochussen | |||
._Gouverneur-generaal_(1841-44)_Rijksmuseum_SK-A-3801.jpeg) | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 31 липня 1840 — 25 червня 1843 | |||
| Монарх: | Віллем I Віллем II | ||
| Попередник: | Арнольдус ван Генепп | ||
| Наступник: | Йохан Адріан ван дер Хайм ван Дуйвендійке | ||
| |||
| 30 вересня 1845 — 12 травня 1851 | |||
| Монарх: | Віллем II Віллем III | ||
| Попередник: | Ян Корнеліс Рейнст (в. о.) | ||
| Наступник: | Альбертус Якобус Дуймаєр ван Твіст | ||
| |||
| 18 березня 1858 — 23 лютого 1860 | |||
| Монарх: | Віллем III | ||
| Попередник: | Юстінус ван дер Брюгген | ||
| Наступник: | Флоріс ван Халл | ||
| Народження: |
23 жовтня 1797 Еттен, Батавська республіка | ||
| Смерть: |
21 січня 1871 (73 роки) Гаага, Нідерланди | ||
| Країна: | Нідерланди | ||
| Батько: | Johan Rochussend[1] | ||
| Мати: | Aletta Jacoba van Erberfeldtd[1] | ||
| Шлюб: | Anna Sara Velsbergd і Elisabeth Charlotte Vincentd | ||
| Діти: | Emilie Annette Rochussend[1], Maria Petronella Rochussend[1] і Willem Frederik Rochussend | ||
| Нагороди: |  | ||
Ян Якоб Рохуссен (нід. Jan Jacob Rochussen, нід. вимова: [jɑn ˈjaːkɔp ˈroːxɵsən]; 23 жовтня 1797 — 21 січня 1871) — голландський політичний діяч, міністр фінансів, сорок четвертий генерал-губернатор Голландської Ост-Індії, Голова Ради міністрів (прем'єр-міністр).
Біографія[ред. | ред. код]
Рання кар'єра[ред. | ред. код]
Ян Якоб Рохуссен був сином державного службовця Яна Рохуссена. В 1815 році він виступив проти Наполеона, вступивши до добровольчого загону. Свою кар'єру він розпочав в 1814 році, коли став збирачем податків у Східамі. Протягом наступних дванадцяти років працював збирачем податків в Гертогенбосі, Роттердамі іАмстердамі. З 22 січня по 10 серпня 1826 року був секретарем торгівельно-промислової палати. В 1828 році він став директором одного з амстердамських каналів. В 1836 році Рохуссен був членом комісії з оцінки можливості побудови залізних доріг, а з 1837 по 1839 рік він представляв Нідерланди на міжнародних переговорах з судноплавства і митних зборів[2][3].
Перший строк на посту міністра[ред. | ред. код]
В 1840 році король Віллем I призначив Рохуссена міністром фінансів. Нестабільна ситуація попередніх років і небажання короля звітувати перед Генеральними Штатами завершилось прийняттям Конституції 1840 рокі. згідно з якою монарх був змушений представляти річний бюджет через міністра фінансів.
В 1834 році Рохуссен запропонував знизити процентну ставку по державному боргу шляхом конверсії з 4 до 3 відсотків. Однак, ця пропозиція була відхилена. Рохуссен був одним з небагатьох голландських політиків, що мав непогані відносини з бельгійським королем Леопольдом I. Саме кому король Віллем II висунув Рохуссена в якості переговорника, що мусив врегулювати конфлікти, незалагоджені після Лондонської угоди. Йому це вдалося і в майбутньому Рохуссен став першим голландським послом в Бельгії.
Генерал-губернатор Голландської Ост-Індії[ред. | ред. код]
Королівським указом від 5 лютого 1845 року Ян Якоб Рохуссен був призначений генерал-губернатором Голландської Ост-Індії. 30 вересня в Батавії Рохуссен набув повноважень.
На своїй посаді він провів ревізію грошової системи. Рохуссен продовжив політику культиваційної системи (нід. Cultuurstelsel), незважаючи на збідніння місцевого населення і зростаючого дефіциту харчових продуктів. Лише після голоду 1848 — 1849 років він дещо послабив колоніальну експлуатацію. В колоніях Рохуссен виступав проти свободи друку, організував кілька каральних експедицій, зокрема на Борнео проти повсталих китайських шахтарів. Він проводив рейди проти піратів з островів Сула. За його правління Нідерланди почали підкорювати найвіддаленіші райони Ост-Індії. До Рохуссена колоніальна влада підтримувала контроль лише над Явою, Молуккськими островами, Целебесом і півднем Суматри. Рохуссен змінив відносини з яванськими князівствами[nl]: з ними були заключені контракти.[4]
В 1850 році Ян Якоб Рохуссен подав заяву про відставку. Він повернувся в Нідерланди в 1852 році.
Депутат[ред. | ред. код]
В 1852 році Рохуссен був обраний в нижню палату парламенту на виборчому окрузі в Алкмарі. Він продовжував займатись напрямком, пов'язаним з колоніми. В 1853 році він був призначений королівським комісаром в Нідерланську торгівельну спілку[nl]. Він допомагав відміняти рабство в Ост і Вест-Індії і на Суринамі. В 1857 році він сколав депутатський мандат, щоб не вступати в конфлікт з мінстром колотій Пітером Мійєром.
Другий і третій строк на посаді міністра[ред. | ред. код]
Навесні 1858 року король попрохав Рохуссена сформувати позапартійний кабінет міністрів. В той час ще не існувало посади прем'єр-міністра, але фактично Рохуссон був лідером королівського кабінету, одночасно будучи міністром по справам колоній. Сформований ним уряд пішов у відставку 23 березня 1859 року після того, як Закон про державну експлуатацію залізничних шляхів був відхилений. Цей закон передбачав би посиленя впливу уряду на будівництво і експлуатацію голландської залізничної мережі і прискорив би будівництво залізниць.
Новий кабінет міністрв очолив Флоріс ван Халл. Рохуссен також війшов в цей кабінет як міністр колоній. На свої посаді він захищав культиваційну систему і виступав проти парламентського контролю над колоніальними фондами.
Кінець кар'єри[ред. | ред. код]
Рохуссон тричі обраний депутатом в палату представників від Амстердама тричі. Загалом він пробув депутатом з 14 листопада 1864 року по 20 вересня 1869 року. Він помер в Гаазі 21 січня 1871 року.[2][2]
Вшанування[ред. | ред. код]
4 липня 1829 року Рохуссен був нагороджений лицарським орденом Нідерландського лева; 28 листопада 1840 року став командором. 10 жовтня 1841 року йому було надано вищий клас ордену- Лицар Великого хреста. 18 квітня 1852 року його було нагороджено Великим хрестом ордену Дубового вінця. Вісім років потому він був нагороджений Лицарем першої ступені ордену Золотого лева Нассау.[2]
Рохуссен також був нагороджений орденом Червоного орла першого классу, орденом Леопольда I і орденом Почесного легіону.
Слуква молуцька (Scolopax rochussenii) і вид орхідей Coelogyne rochussenii були названі на честь Рохуссена.[5]
Родина[ред. | ред. код]
Ян Якоб Рохуссен одружився з Анною Сарою Велсберг 14 грудня 1831 року в Амстердамі. В цьому шлюбі він мав дев'ять дітей. Дружина померла 18 червня 1841 року. Рохуссен одружився вдруге з креолкою Елізабетою Шарлоттою Вінсент 2 вересня 1848 року в Батавії. Вона народила двох дочок, але померла під час пологів.
Примітки[ред. | ред. код]
- Посилання
- ↑ а б в г Lundy D. R. The Peerage
- ↑ а б в г Documentation Centre, J.J. Rochussen.
- ↑ Fasseur та Elson, 1992, с. 76.
- ↑ Fasseur та Elson, 1992, с. 77.
- ↑ Lok та ін., 2011, с. 49.
- Бібліографія
- Fasseur, C.; Elson, R. E. (1992). The Politics of Colonial Exploitation : Java, the Dutch, and the Cultivation System. Ithaca: Southeast Asia Program, Cornell University. ISBN 978-0-87727-707-1. Архів оригіналу за 13 травня 2021. Процитовано 13 травня 2021.
- J.J. Rochussen. Parliamentary Documentation Centre (нід.). Архів оригіналу за 6 березня 2012. Процитовано 6 березня 2012.
- Jhr.Mr.dr. H.A. van Karnebeek. Parliamentary Documentation Centre (нід.). Архів оригіналу за 6 березня 2012. Процитовано 6 березня 2012.
- Jhr.Mr. W.F. Rochussen. Parliamentary Documentation Centre (нід.). Архів оригіналу за 6 березня 2012. Процитовано 6 березня 2012.
- Lok, Alvin Francis; Ang, W. F.; Chong, K. Y.; Yeo, C. K.; Tan, Hugh T. W. (April 2011). Rediscovery in Singapore of Coelogyne rochussenii de Vriese (Orchidaceae) (PDF). Nature in Singapore. National University of Singapore. 4: 49—53. Архів оригіналу (PDF) за 15 липня 2012. Процитовано 13 травня 2021.
- R. Reinsma, De autobiografie van Jan Jacob Rochussen (1797-1871) medegedeeld door Dr. R.Reinsma. Bijdragen en Mededelingen van het Historisch Genootschap. Deel 73 (1959), pag. 55-138 [1] [Архівовано 13 травня 2021 у Wayback Machine.]