Яроватка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Яроватка
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район Уманський район
Громада Паланська сільська громада
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване 1620
Населення 215 (01.01.2024)[1]
Площа 1,110 км²
Поштовий індекс 20320
Телефонний код +380 4744
Географічні дані
Географічні координати 48°54′19″ пн. ш. 30°06′55″ сх. д. / 48.90528° пн. ш. 30.11528° сх. д. / 48.90528; 30.11528Координати: 48°54′19″ пн. ш. 30°06′55″ сх. д. / 48.90528° пн. ш. 30.11528° сх. д. / 48.90528; 30.11528
Середня висота
над рівнем моря
254 м
Водойми р. Ревуха
Найближча залізнична станція Яроватка
Місцева влада
Адреса ради 20320, Черкаська обл., Уманський район, с. Іванівка, вул. Центральна, 18
Сільський голова Омельчук Володимир Олексійович
Карта
Яроватка. Карта розташування: Україна
Яроватка
Яроватка
Яроватка. Карта розташування: Черкаська область
Яроватка
Яроватка
Мапа
Мапа

CMNS: Яроватка у Вікісховищі

Ярова́тка — село в Україні, в Паланській сільській громаді Уманського району Черкаської області. Розташоване на обох берегах річки Ревуха (притока Ятрані) за 21 км на північний захід від міста Умань. На околиці села знаходиться залізничний роз'їзд Яроватка. Населення становить 215 осіб (станом на 1 січня 2024 р.).

Історія[ред. | ред. код]

Перші люди, хто населяв територію сучасної Яроватки — трипільці. На теренах села виявлено трипільську, а також черняхівську кераміку. Серед знахідок також є римське скло та римські керамічні уламки.

1620 р. — перша згадка про село зване «Яроваткою», володарем якого був магнат Калиновський гербу Калинова.

Перша третина 18 ст. — село переходить до рук графа Францішека Салезія Потоцького.

Друга половина 18 ст. — в селі вже існує окрема церква святого архангела Михаїла.

Грудень 1763 р. — дарча графа Потоцького церкві в Яроватці (церковний причт складали дві особи: священник і дячок).

Друга половина 18 ст. — Потоцький дарує село та його землі василіанину, уніатському єпископу Максиміліану Рилу.

Початок 19 ст. — село належить панам родини Сераковських, окрім земельних угідь Сераковські також тримали ґуральню.

Середина 19 ст. — після придушення Польського повстання (1830—1831 р.р.) поміщик Сераковський втікає до Варшави, а в село входить кавалерійський ескадрон армії Російської імперії. Панський маєток та село загалом зруйновано, а жителів Яроватки розселено в навколишніх селах.

30-ті роки 19 ст. — Яроватку перетворено на військове поселення, де розташувався гусарський ескадрон Російської імператорської армії (церковні землі передано до військового відомства).

Після ліквідації військового поселення (1857) колишні церковні землі передано Введенській церкві (нині с. Іванівка), тому що церкву архангела Михаїла було знищено. За сільською легендою ніхто не хотів знімати церковного хреста, але знайшовся хлопець, який згодився зняти хрест і на наступний день загинув.

1865 р. — колишнім жителям Яроватки дозволено повернутися на спустошену територію села. В той же час село стає казенним, себто належало не поміщикам, а державі.

1891 р. — було збудовано залізничну станцію при відкритті залізниці «Христинівка — Шпола». Пізніше переведена в категорію роз'їзду.

20-ті роки 20 ст. — в Яроватці утворено пожежну бригаду (місцеві жителі).

23 березня 1923 р. — постановою Київського губернського земельного відділу за номером 107 було затверджено с/г артіль «Колос».

1926 р. — артіль «Колос» отримала перший трактор «Fordson» і цього ж року артіль придбала молотарку, снопов'язалку, жатку-самоскидку та інший с/г інвентар.

У 1932—1933 роках головою артілі «Колос» був Василь Савович Задорожний, завдячуючи якому в селі жодна людина не вмерла від голоду. Василь Задорожний таємно переховував молоко та хліб, годуючи місцевих селян. При ньому збудовано млин, крупорушку та ін. В 1944 році Василя Задорожного було засуджено за співпрацю з німцями.

1936 р. — в Яроватці розпочато будівництво власної електростанції, а через два роки всі оселі селян та виробничі приміщення господарства було електрифіковано.

За час Другої Світової війни загинуло 33 мешканці села, в пам'ять яких зведено обеліск Слави, котрий збудовано в 1966 році за кошт колгоспу.

При радянській владі в селі зведено сільську середню школу та водонапірну вежу (школу зведено на місці колишньої церкви святого архангела Михаїла та церковного кладовища).

1999 р. — село газифіковано.

В 2024 році зведено значну кількість сонячних панелей, під'єднаних до старої електростанції, збудованої в 1936 році.

Назва[ред. | ред. код]

  • Назва Яроватка походить від слова "яро" чи "ярий", тобто молодий. Так само є укр. слово "ярувати", тобто мається на увазі бути в збудженому стані чи біситися, так само і в поляків є "jurzuc sie". В книзі "Рускіе простонародные праздники и суеверные обряды" IV випуску, виданій в Москві в 1839 році зазначено, що малороси (українці) називають весну "зеленачка" та "яро". І досі це слово збереглось в слов'ян, а саме в Чехії, де слово "весна" звучить "jaro". Отже вірогідно, що слово "яровати" означає святкувати весну і біситися. Першим весняним святом в Україні було свято весни "Красна Гірка", присвячена Ладі. Неподалік села є Лядський ліс, який імовірно і взяв назву від цього Ладо. В XVII столітті Інокентій Гізель у своєму " Синопсисі" в доповненні до розповіді ""Повість минулих літ" про ідолів князя Володимира писав, що четвертим ідолом був Ладо і що це ім'я бога весілля і всякого благополуччя. Ян Длугош в XV ст. згадує стародавнього польського слов' янського бога "Lyada" тотожного до бога Марса (Ареса).
  • За іншою версією село так називалося від свого розташування в ярах.

Лядський ліс[ред. | ред. код]

Неподалік села є лісовий масив, який зветься Лядський ліс. Назва Лядо пов'язана з прасл. *lędo — «місце, де вирубано чи випалено ліс» (при підсічно-вогневому землеробстві)

Чисельність населення[ред. | ред. код]

Станом на 1796 рік в селі проживали 139 людей (86 ч. та 63 ж. (22 двори));

Станом на 1900 рік в селі проживали 392 мешканці (207 ч. та 185 ж. (81 двір));

За переписом від 2001 року в селі проживала 271 особа.

Мовний склад[ред. | ред. код]

Рідна мова населення за даними перепису 2001 року[2]:

Мова Чисельність, осіб Доля
Українська 267 98,52 %
Молдовська 3 1,11 %
Інше 1 0,37 %
Разом 271 100,00 %

Транспорт[ред. | ред. код]

З сусідньої Іванівки до Умані веде дорога з асфальтним покриттям. Також село знаходиться поблизу залізниці, де на роз'їзді «Яроватка» зупиняється дизель-потяг Умань — Черкаси.

Інфраструктура[ред. | ред. код]

У селі є фельдшерський пункт, бібліотека, сільський клуб, приватний продуктовий магазин «Гуд'ок», автодорога заасфальтована.

Галерея[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Паспорт Паланської сільскої громади. Процитовано 9 березня 2024.
  2. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних