Ярослав Марія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ярослав Марія
Доктор юридичних наук Ярослав Марія, близько 1930 року
(фотографія Šechtl a Voseček[en])
Ім'я при народженні Ярослав Маєр
Народився 24 лютого 1870(1870-02-24)[1][2][…]
Раковник, Австро-Угорщина[1][3][…]
Помер 3 листопада 1942(1942-11-03)[5][1][…] (72 роки)
Аушвіц, Верхня Сілезія, Третій Рейх[1][6] або Освенцим, Малопольське воєводство, Республіка Польща[1][7]
·інфекційне захворювання
Країна  Австро-Угорщина
Діяльність письменник, драматург, адвокат, письменник наукової фантастики, правник
Сфера роботи юриспруденція[1] і література[1]
Alma mater Юридичний факультет Карлового університетуd[2]
CMNS: Ярослав Марія у Вікісховищі

Ярослав Марія, справжнє ім'я Ярослав Маєр (24 лютого 1870, Раковник[8] – 3 листопада 1942, Аушвіц-Біркенау) — чеський юрист, адвокат, письменник, драматург і есеїст.

Біографія

[ред. | ред. код]

Молодь і навчання

[ред. | ред. код]

Ярослав Марія народився в родині юриста, доктора юридичних наук Карела Маєра, родина якого походила зі Швейцарії[9], та його мати Франтишкі, уродженої Грім. Ярослав навчався послідовно в гімназії у Бенешові, Градці-Кралове та Празі, він закінчив в 1888 році її у Празі та продовжив там вивчати право, здобувши докторський ступінь юридичних наук у 1893 році.

Практика

[ред. | ред. код]

Свій перший досвід роботи помічником адвоката він отримав у Раковніку, в канцелярії свого батька в місті Градець-Кралове, а з 1898 року був ад'юнктом суду в Літомержіці; пізніше він відкрив самостійну практику в Кршивоклаті[cs], пізніше (1903–1908) у Бероуні, а у 1909 році в Таборі[10], де жив до 1942 року. Д-р. ю. наук Марія писав фахові статті для журналів «Právník» (1895, 1897) та «Čas» (1897).

Друга Світова війна

[ред. | ред. код]

У червні 1942 року — під час воєнного стану за Гейдрихіаду[cs] Ярослав Марія був заарештований і ув'язнений гестапо в Таборі. Підставою мала стати письмова заява про згоду на вбивство. Після кількох днів у підвалі гестапо, 6 липня 1942 року (через три дні після скасування тридцятивосьмиденного воєнного стану та припинення страт біля стіни казарми в Таборі), він був переведений з гестапо до в'язниці в Таборі як один з одинадцяти осіб, вже підготовлених нацистами до подальших страт. 8 липня він був перевезений до Праги, до в'язниці Панкрак[cs], потім до Терезієштадту, звідти у вересні до концентраційного табору Аушвіц. 3 листопада 1942 року на 72 році життя Ярослав Марія помер від тифу.[11]

Сімейне життя

[ред. | ред. код]

27 квітня 1896 року в Празі у церкві святого Жіндржиха одружився зі Зденкою Фікаровою (1875–1943), доньці адвоката з Кршивоклата[cs].[12] Він був дядьком автора юстиційних романів Жірі Маєра[cs].

Письменник і драматург

[ред. | ред. код]

Ярослав Марія — автор понад сорока романів, оповідань, збірок оповідань і нарисів, п'єс та інших літературних творів; опубліковано журналом «Модерн Ревю» (чеськ. Moderní revue); літературно дебютував у 1898 театральною трилогією «Напередодні віку» (чеськ. V předvečer věku); після 1918 року він присвятив себе здебільшого романам, переважно з середовища юстиції («Справедливість», (чеськ. Spravedlnost) «Панство в мантії», (чеськ. Panstvo v taláru) «Терези та меч», (чеськ. Váhy a meč) «Пекло» (чеськ. Peklo)). Його твір-роман «Вертер» (чеськ. Werther, 1907 р.) було знято в кіно (1926 р.), п’єси «Йоганна Радимська» (чеськ. Johanna Radimská), «Торквато» (чеськ. Torquato) «Тассо» (чеськ. Tasso) і «Я мщусь» (чеськ. Má jest pomsta) були представлені Національним театром у Празі. Автор лібрето до опери Отакара Єремії[cs] «Брати Карамазови» (чеськ. Bratři Karamazovi). Карел Чапек також цікавився його творчістю (він відвідав його в Таборі 20 червня 1928 року, наступного дня Чапек поїхав до поета Антоніна Сови в Пацов[cs]).

На основну тему масштабного твору великий вплив мали натуралізм і декаданс рубежу 19-20 століть; суть життя він вбачав у боротьбі та знищенні супротивника, у зіткненні персонажів протилежних за характером чи гендерною приналежністю. Його хвилювали дезорганізація і занепад, спричинені диктатом статі або гендерною дегенерацією, неадекватністю культурних інституцій. У повоєнний період перейшов від драматургії до романістики. Він наголошував на боротьбі з силами цього (республіканського) світу, викриваючи умови життя суспільства і зображуючи (без фальшивої поваги) різні професійні класи. Він також виступав з різкими звинуваченнями проти всієї практики правосуддя і нещадно критикував представників судової влади; опинився в багатьох публічних конфліктах через свій провокаційний вибір тем, а також зведення особистих рахунків і впевнене відстоювання власних поглядів, а підготовлене видання його автобіографії "Я" (чеськ. Já) було знищене після ув'язнення автора і не було опубліковане аж до 2020 року.[13][14]

Роботи

[ред. | ред. код]
Ярослав Марія: Торквато Тассо (чеськ. Torquato Tasso), Національний театр у Празі, 1918

Драма

[ред. | ред. код]
* V podvečer věku /cyklus tří dramat: I. Prokurátor Rein, II. Děti pana prokurátora, III. Soumrak – (1898)
  • Dobráci (1899)
  • Dramatická sonata: Johanna Radimská (1904), Irlacherové (1907), V exilu (1907)
  • Tristan (1908)
  • Má jest pomsta (1908)
  • Hellenská kněžna (zpěv o Tristaně ve třech dějstvích; Praha, Kamilla Neumannová, 1911) [15]
  • Trilogie: Parisina (1917) – tragédie o třech dějstvích, Michelangelo Buonarotti (1912), Torquato Tasso (1918) – tragédie o 4 dějstvích. URL.
  • Dolfa (truchlohra o nevěstce ve třech dějstvích; Praha, Otakar Štorch-Marien, 1919)
  • Lucretia Borgia (1920)
  • Lichoběžník (1922)
  • My a vy (scénický pamflet – 1920)
  • Kyvadla věčnosti (1920)
  • Bratři Karamazovi (text k opeře o třech dějstvích podle románu F. M. Dostojevského, hudba Otakar Jeremiáš; Praha; Bedřich Bělohlávek, 1928 a Státní hudební vydavatelství 1962)

Проза

[ред. | ред. код]
Ярослав Марія: Маятник вічності (чеськ. Kyvadla věčnosti), обкладинка 1920
  • Вертер (1907 і Вишков, Обзіна 1925)[16]
  • Справедливість (роман; Прага, Вілімек, 1917)
  • Дрібне просо (Пльзень, Бенішко, 1919)
  • Пам'ятник Ярославу Єреміяшу (Прага, Авентінум, 1919)
  • трилогія про правосуддя: Справедливість (1917), Садиба в мантіях (1924, Сфінкс 1932, Л. Мазач 1937), Терези і меч (1928, Сфінкс 1934, Л. Мазач 1937), доповнена романом із в’язниці Пекло (1931)
  • Таємне весілля (роман; Прага, Обеліск, 1922 і Сфінкс, 1930)
  • Італія (путівник; Vyškov na Moravě, F. Obzina, 1925)
  • Солодкий вампір (поет і його муза – празький літературний роман; у Вишкові на Мораве, Obzina, 1925)
  • Італія і ми – тревелог (1925 і Сфінкс 1932)[17]
  • Емаус (дерев’яні гравюри Франтішека Кобліха ; у Пльзені, В. Жікеш, 1926)
  • Меланхолійний Декамерон (італ. романи; Прага, Б. Янда, 1927)
  • Ольгінка (Роман; Прага, Легіо-накладательства, 1927)
  • Святі, дами та повії (роман; Вишков, Ф. Обзіна, 1927)
  • Ноктюрн диявола, частина 1 і 2 (Прага, Сфінкс-Янда, 1928)
  • Дві сльози – Сан-Мартіно аль-Чіміно, Трані (Кладно, Сватоплук Клір і Ф. Й. Клір, 1928)
  • В обіймах залізної діви (Прага, Сфінкс, Б. Янда, 1928)
  • Вікторка (Тонка історія, роман; Прага, Melantrich, 1928)
  • Ракетка та м'яч (спортивний роман; Табор, Я. Матушек, 1929 та Сфінкс, 1931)
  • Grabbe - загальна характеристика (Tábor, kl. vlast., 1930) Відображення зразків з можливістю їх замовлення
  • Парнас (Прага, Сфінкс, Янда, 1930)
  • Три посипання (оздоблено офортами та малюнками Зденки Браунерової ; Прага, Тріанон. Др. Прокоп Томан мл, 1930)
  • Солдати та дипломати (роман; Прага, Кваснічка та Гампл, 1930) Том I.,[18] Том II.,[19] Том III.[20]
  • Пекло (роман; У Празі, Сфінкс (Богуміл Янда), 1931)
  • Джеді (роман великих сердець; Прага, Сфінкс (Б. Янда), 1932)[21]
  • Korále (Прага, Сфінкс (Богуміл Янда), 1932) Показ екземплярів з можливістю їх замовлення
  • Кантори та інспектори (роман; Прага, Л. Мазач, 1933, у тир. 1934 і 1937)[22]
  • Секрет сексу (1934) – роман про хитромудрого кохання.[23]
  • Банкіри та пролетарі (роман; У Празі, Л. Мазач, 1934 і 1935)
  • Ілар (У Празі, А. Нойберт, 1935)
  • Чудіна (роман малих людей; У Празі, Л. Мазач, 1935)
  • Содом 1-3 (фантастичний роман; у Празі, Л. Мазач, 1935) Том I.[24] Том II.[25] Том III.[26]
  • Адвокати (роман; Прага, Л. Мазач, 1937) Показ примірників з можливістю замовлення.
  • Король (роман; Прага, Л. Мазач, 1937) Виставка примірників з можливістю замовлення.
  • Маятники вічності 1.-2. (роман-жалібна п'єса; Прага, Л. Мазач, 1937)
  • Зденка Браунерова (книга оформлена Яном Конупеком ; Прага, Emporium, Алоїз Дик, 1937)
  • Жінка і суд (роман; Прага, Л. Мазач, 1938)
  • Ярослав Марія та Крістіан Граббе, загальні риси (вступ написав Володимир Гавел; малюнок академічного художника Йозефа Стайнохра; Táboře Petr Frank, 1940)

Автобіографія

[ред. | ред. код]
  • Я. Власна біографія (Видання Paměť (укр. Пам'ять), т. 112, Academia, 2020)

Фільмографія

[ред. | ред. код]
  • За мотивами роману Ярослава Марії «Вертер» режисер Мілош Гайський у 1920 році зняв однойменний фільм, і взяв себе на головну роль.

Цікавий факт

[ред. | ред. код]

Ярослав Марія був давнім другом і законним представником Зденки Браунерової[cs].[27]

Галерея

[ред. | ред. код]
  • Ярослав Марія, 1918
    Ярослав Марія, 1918
  • Ярослав Марія, 1920
    Ярослав Марія, 1920
  • Сцена з фільму «Вертер», 1926
    Сцена з фільму «Вертер», 1926

Джерела

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж Czech National Authority Database
  2. ↑ а б Studenti pražských univerzit 1882–1945
  3. ↑ а б в The Fine Art Archive — 2003.
  4. ↑ The Fine Art Archive — 2003.
  5. ↑ http://en.isabart.org/person/80175
  6. ↑ Auschwitz Prisoners Database
  7. ↑ Regional Database of the Central Bohemian Research Library in Kladno
  8. ↑ Farnost Rakovník. Matriční záznam o narození a křtu. Státní oblastní archiv v Praze.
  9. ↑ Opelík, Jiří (Lexikon české literatury : osobnosti, díla, instituce). Jaroslav Maria (чес.). Прага: Academia. ISBN 80-200-0708-3.
  10. ↑ Slovník české literární fantastiky a science fiction. R3. с. 145. ISBN 80-85364-57-3.
  11. ↑ Stejskalová, Lenka (2011). Památníky obětí nacistické okupace v Táboře. Bakalářská práce.
  12. ↑ Křivoklát, matrika oddaných, 1835–1900, snímek 58. Státní oblastní archiv v Praze.
  13. ↑ Jaroslav Maria: Já. Vlastní životopis (recenze). Advokátní deník. 2020.
  14. ↑ Já : vlastní životopis (вид. Vydání první). ISBN 978-80-200-3073-3. OCLC 1152967482.
  15. ↑ https://www.digitalniknihovna.cz/mzk/uuid/uuid:59c62580-5a21-11ea-afb4-005056827e51. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |datum_přístupu= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |datum_vydání= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |jméno1= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |místo= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |příjmení1= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |titul= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |vydavatel= (довідка)
  16. ↑ Werther. Jos. R. Vilímek. 1918.
  17. ↑ Mariova „Italie“. № 8. с. 102.
  18. ↑ Vojáci a diplomati. Kvasnička a Hampl. 1930.
  19. ↑ Vojáci a diplomati. Kvasnička a Hampl. 1930.
  20. ↑ Vojáci a diplomati. Kvasnička a Hampl. 1930.
  21. ↑ Jedy. Sfinx (B. Janda). 1932.
  22. ↑ Jaroslav, Maria (1934). Kantoři a inspektoři. https://www.digitalniknihovna.cz (чес.). L. Mazáč.
  23. ↑ Tajemství sexu. L. Mazáč. 1934.
  24. ↑ Sodoma. L. Mazáč. 1935.
  25. ↑ Sodoma. L. Mazáč.
  26. ↑ Sodoma. L. Mazáč. 1935.
  27. ↑ JEŽKOVÁ, Petra (1993). Jaroslav Maria. In: Česká divadelní encyklopedie.. Прага: Kabinet pro studium českého divadla. с. 25—27. ISBN 80-200-0468-8.

Література

[ред. | ред. код]
  • heslo Mayer Jaroslav, český spisovatel. In: kolektiv autorů. Ottův slovník naučný. Praha: Jan Otto, 1930–1934. ISBN 80-7185-057-8. Svazek XVI.. S. 1030.
  • JEŽKOVÁ, Petra. Jaroslav Maria. In: Česká divadelní encyklopedie. Praha: Kabinet pro studium českého divadla, 1993. Dostupné online. ISBN 80-200-0468-8. Svazek 2/I. H–J. S. 25–27.
  • Jůna Jindřich: Monografie Hořovicka a Berounska. Praha: Česká grafická unie, 1930. 431 s.
  • Lexikon české literatury 3/1. M-Ř. 1. vydání. Praha: Academia, 2000. 728 s. ISBN 80-200-0708-3
  • Státník Dalibor: Jaroslav Maria a Zdenka Braunerová; Středočs.vlastivědný sborník, nakl. Středočs. muzeum Roztoky u Prahy 2001, str. 36–66.
  • Osobnosti Berounska a Hořovicka : sbírka autogramů (вид. 1). Fornica Graphics. с. 28—29. ISBN 978-80-87194-46-1.
  • Osobnosti Rakovnicka a Novostrašecka s ukázkami jejich rukopisů (вид. 1). Jiří Červenka - Gelton. с. 269—270. ISBN 978-80-88125-04-4.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ярослав Марія
Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Література та бібліографія
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ярослав_Марія&oldid=39605295