Ястремська Ольга

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ольга Ястремська
Зображення
Зображення
Основна інформація
Дата народження 30 березня 1906(1906-03-30)
Місце народження Борислав, Дрогобицький повіт[d], Королівство Галичини та Володимирії, Долитавщина, Австро-Угорщина
Дата смерті 13 жовтня 2002(2002-10-13) (96 років)
Поховання Український католицький цвинтар Святого Духаd
Національність українка
Професії співачка
Освіта Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка
Співацький голос мецо-сопрано
Інструменти вокал[d]
Мова українська

Ольга Михайлівна Ястремська (Лепка, Лепкова-Ястремська), до шлюбу Іванчук (30 березня 1906 — 13 жовтня 2002) — українська концертова співачка, меццо-сопрано, родом із с. Мразниця, район сучасного м. Борислав.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася у великій сім'ї: мала сімох братів і сестер.

Вийшла заміж 23 листопада 1926 р. за Андрія Лепкого, професора Дрогобицької української гімназії.

Фундаментальна виставка артефактів, пов'язаних із життям Ольги Лепкої та її першого чоловіка Андрія Лепкого, який пропав безвісти під час бомбардування Кракова у 1945 р., експонується на рівні оригінальних речей на спеціалізованій виставці в музеї Івана Франка в Нагуєвичах.

Назва виставки: «Ольга Лепка-Ястремська – золотий голос Франкової Каліфорнії: повернення української зірки світового масштабу в історію меццо-сопрано» від 30 березня 2023 р.

На сьогодні ключова розвідка присвячена подружжю Ольги та Андрія Лепких, а також їхній унікальній творчій спадщині на рівні музичної, малярської та музейної культури України у міжвоєнний час та період Другої світової війни опублікована на сторінках музейного "Видання" заповідника "Нагуєвичі.

А саме: Лазорак Б., Лазорак Т. Енергійний директор, який з вірою говорить про майбутнє музею…»: Дрогобицький музей за каденції свого першого керівника, хорунжого УГА та професора гімназії імені Івана Франка – Андрія Лепкого (1940 – 1944 рр.) // Садиба Франка: науковий збірник заповідника «Нагуєвичі» / Ред. кол. Б. Лазорак (голов. ред.), Я. Мельник, М. Мозер, П. Гриценко, Л. Тимошенко, В. Александрович та ін. – Кн. IІІ. – Дрогобич: Посвіт, 2022. – С.219-346.[1]

Музична освіта[ред. | ред. код]

Початкову музичну освіту здобула самотужки. Потім навчалася в Музичній консерваторії у Кракові, а 1930 р. вступила до Вищого музичного інституту імені Лисенка у Львові, навчалася у класі Лідії Улуханової.

1932 року бере уроки співу у відомого співака (провідний бас) Адама Дідура, який після вісімнадцятирічної праці у театрі «Метрополітан Опера» (Нью-Йорк) повернувся до Львова й викладав у польській консерваторії ім. К.Шимановського.

1934 року навчається вокалу у видатної співачки Марії Сокіл

1935 року завершує навчання у ВМІ.

Восени 1936 року переїхала до столиці Австрії, де упродовж двох років навчалася оперного співу у Віденській консерваторії (клас професора Мюллера) і виступала з концертами в Австрії та Німеччині.

Робота[ред. | ред. код]

З 1932 р. співпрацює як оперна співачка з чоловічим камерним хором «Боян Дрогобицький».

10 грудня 1935 р. — у ролі Оксани дебютує на сцені театру Львівської опери, де відбулася ювілейна тисячна вистава опери «Запорожці за Дунаєм» Семена Гулака-Артемовського.

Співає на Львівському радіо, працює у складі оперного ансамблю Антіна Рудницького, з яким гастролює Галичиною.

Восени 1936 р. у залі Музичного товариства у Львові Ольга Михайлівна вперше виступає як концертно-камерна співачка. Після цієї прем'єри виїжджає до Відня, де бере участь у Міжнародному конкурсі співаків і здобуває перемогу.

Планує підписати контракт з Віденською оперою, проте на запрошення посла Канади в Австрії виїздить на американський континент у гастрольний тур по Канаді.

1939 р., лютий — прибуває у порт Нью-Йорка.

25 березня 1939 р. — перший концерт у Торонто в рамках гастрольного туру.

Усього співачка дала понад 20 концертів у залах Канади, а 3 грудня 1939 року уперше виступає у США, м. Детройт, у концертній залі Арт Мюзеум.

24 березня 1940 р. — дає концерт у Філадельфії, у Франклін-аудиторії. Опісля — концерти у Пітсбургу та у Сіракузах.

1943 р. — бере участь в опері «Катерина» (автор — Микола Аркас), постановку якої у Нью-Йорку здійснив Антін Рудницький.

16 січня 1944 р. — виступає у нью-йоркському концертному залі «Таун-Холл» з новою концертною програмою.

10 січня 1945 р. — другий виступ у нью-йоркському концертному залі «Таун-Холл».

Учасниця концертів Американського Червоного Хреста (1940—1944).

4-6 червня 1946 року — концерт для делегатів Другого Конґресу Українців Канади, партія скрипки — Донна Гресько.

5 квітня 1949 р. — третій виступ у нью-йоркському концертному залі «Таун-Холл». До програми концерту входили композиції Марселя, Скарлатті, Генделя, Пурселя, Шуберта, Верді, Гайдна, Чайковського та українських композиторів Барвінського, Людкевича й Чишка. Це був концерт вищого ґатунку, до того ж виконаний шістьма мовами народів світу.

Цього ж року, дізнавшись, що її чоловік, Андрій Лепкий, котрий залишався у Європі, пропав безвісти, вона виходить заміж за архітектора Маркіяна Ястремського. Після цього все рідше виходить на сцену.

7 липня 1953 р. — один із останніх її виступів в українському культурному центрі «Союзівці», де вона виступає разом із Марією Полиняк-Лисогір та Левом Рейнаровичем.

Платівки українських композиторів (в-во «Доля» 1966).

Померла 13 жовтня 2002 року, бездітною.

Похована поряд із другим чоловіком, Маркіяном, на цвинтарі Святого Духа м.Гемптонбурга (штат Нью-Йорк, США)

Андрій Лепкий[ред. | ред. код]

Народився 1903 року у родині Михайла Лепкого та Анни з дому Захарківих. Одним зі сватів на їхньому з Ольгою весіллі, яке відбулося в Мразниці, був відомий адвокат і громадський діяч Роман Савойка.

Відомо, що Андрій був випускником Краківської академії мистецтв, пізніше — професором Дрогобицької гімназії.

У Настасівській церкві дивом збереглися рукописи й образи, які Андрій Лепкий створив разом із колегами Дам'яном Горняткевичем, Андрієм Наконечним і Михайлом Зорієм, розписавши церкву в селі Настасів Тернопільського повіту ще 1932 року.

Станом на 1 грудня 1941 р. Андрій Лепкий ще був зазначений викладачем мистецтв у Дрогобицькій гімназії.

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Садиба Франка: науковий збірник заповідника «Нагуєвичі». Книга друга. Нагуєвичі (укр.). 15 вересня 2021. Процитовано 27 вересня 2023.

Посилання[ред. | ред. код]

  • П. Медведик  - Діячі української музичної культури (Матеріали до біо-бібліографічного словниика) // Лепкова-Ястремська Ольга //  Записки НТШ. Том CCXXXII. Праці Музикознавчої комісії / Редактори тому Олег Купчинський, Юрій Ясиновський. — Львів, 1996. — 615 с. С. 508
  • П. Медведик. — Лепкова Ольга Михайлівна // Українська музична енциклопедія / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2011. — Т. 3 : [Л – М]. — С. 89.
  • В. І. Шитик. Іванчук Ольга Михайлівна // Енциклопедія Сучасної України: енциклопедія [електронна версія] / ред.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2011. Т. 11. URL: https://esu.com.ua/article-13506 (дата перегляду: 17.11.2022)