Яхневич Орися Михайлівна
| Яхмевич Орися Михайлівна | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народилася |
17 жовтня 1947 (76 років) Семенівка | |||
| Громадянство |
 Україна | |||
| Національність | українка | |||
| Діяльність | поетеса, прозаїк | |||
| Сфера роботи | література[1], поезія[1] і проза[1] | |||
| Мова творів | українська | |||
| Роки активності | 1962 — донині | |||
|
| ||||
Яхневич Орися Михайлівна (17 жовтня 1947, Семенівка) — українська письменниця, поетеса, авторка пісень. Лауреат премії імені Тараса Мельничука, лауреат премії імені Леся Мартовича, лауреат премій імені Григорія Никифорука.[2][3] Друкується в газетах, журналах, альманахах, збірниках.[4]
Біографічні відомості[ред. | ред. код]
Орися народилась в невеличкому покутському селі Семенівка на Городенківщині в селянській родині. В п'ятирічному віці захворіла на незначну хворобу, побічні прояви якої призвели до ускладнень, з того часу вона прикута до ліжка. Орися екстерном закінчує школу.
1962 року вперше надрукувала добірку своїх віршів під назвою «Життя всміхається через вікно».
|
|
|
В 1977 році побачила світ перша книжка поетеси «Я іду» з передмовою Дмитра Павличка.
В 1984 році вийшла друком друга поетична книга — «Путь». В 1985 році її прийняли до Спілки письменників України. Тоді ж вона вступила до всесоюзного літературного інституту імені Горького. Їй не вдалося його закінчити — через хворобу та розпад союзу.
Мати до своєї смерті у 2007 році доглядала за Орисею, згодом цим став займатись племінник Іван Андрухович, який працює в районному відділі освіти.
Нагороди[ред. | ред. код]
- 2007 — почесна відзнака «За подвижництво в культурі Прикарпаття».[6]
Творчий доробок[ред. | ред. код]
- Життя всміхається через вікно (1962)
- Я іду (1977)
- Путь (1984)
- Сонце і гроза (1993)
- Нескорена (1994)
- Чари любові (1996)
- Ещё не вечер (1997)
- Молімось (2003)
- Крізь час і простір (2005)
- Тепло любистку (2006)
- Горіння (2008).
Мені б хоч краплинку натхнення
В цю ніч, що моєю не є.
А мама відкрила варення
І в ліжко мені подає...
Не спиться. Ікони. Портрети.
Зірки на віконних шибках...
Мене б хоч згадали поети
В цей час, коли тлумиться птах...
Стають білобучими ранки.
Ангелами зорі стають.
Я долі недоброї бранка,
Та в болю - поезії суть.
І падаю знов на коліна -
Молюся, тихіша трави.
За мною стоїть Україна
Й півсвіту, як півголови...[9]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Czech National Authority Database
- ↑ ТРК РАІ (6 січня 2014), Нескорена покутянка, процитовано 11 серпня 2016
- ↑ ira. Коломия ВЕБ Портал. kolomyya.org. Архів оригіналу за 28 серпня 2016. Процитовано 11 серпня 2016.
{{cite web}}: Текст «Володар поетичного слова» проігноровано (довідка) - ↑ Відомі поети Прикарпаття .: ІСТОРИЧНЕ ПРИКАРПАТТЯ. www.history.iv-fr.net. Архів оригіналу за 22 серпня 2016. Процитовано 11 серпня 2016.
- ↑ Оповідь про Орисю Яхневич. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 27 жовтня 2012.
- ↑ Івано-Франківська обласна державна адміністрація :: Ювілейний вечір поетеси О.Яхневич. www.if.gov.ua. Архів оригіналу за 19 вересня 2016. Процитовано 11 серпня 2016.
- ↑ Фонд Президентів України. www.irbis-nbuv.gov.ua. Процитовано 11 серпня 2016.
- ↑ ІФООНСПУ - ОРИСЯ ЯХНЕВИЧ. writer.if.ua. Архів оригіналу за 18 серпня 2016. Процитовано 11 серпня 2016.
- ↑ лірика від Орисі Яхневич. Архів оригіналу за 15 листопада 2013. Процитовано 24 жовтня 2012.
Посилання[ред. | ред. код]
- Яхневич Орися Михайлівна у соціальній мережі «ВКонтакті»
- Інформація про Орисю Яхневич та добірка її творів [Архівовано 15 листопада 2013 у Wayback Machine.]