Ящірка ельбурська
| Ящірка ельбурська | ||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
_03.jpg) | ||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
| Lacerta defilippii Camerano, 1877 | ||||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||||
| Darevskia defilippii | ||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||
|
Ящірка ельбурська (Lacerta defilippii) — представник рода Ящірок родини Справжні ящірки.
Опис[ред. | ред. код]
Довжина тіла досягає 6 см, хвіст у 2 рази довше. Голова помітно стиснута. Міжщелепний щиток не торкається лобоносового. Верхньовійні щитки відокремлені від надочноямкового суцільним або перерваним рядком з 7-16 зерняток. Перший верхньоскронний щиток середньої довжини, тупо обрізаний ззаду, позаду нього 2-5 задньоскронних. Центральноскронний щиток невеликий. Між ним і середньої величини барабанним щитком в одному рядку 3-5 дрібних щитків. По середній лінії горла до коміра тягнеться 22-31 лусочка. Луска тулуба гладенька, слабко опукла. Навколо середини тулуба в одному рядку 43-60 лусочок. Луска, що вкриває гомілку, гладенька або слабкоребриста. Попереду великого анального щитка 2-3 збільшених преанальних або ж усі преанальні рівні за розміром. Стегнових пір 13-20.
Спина коричнювата, оливково-чорна або слабо-зеленувата. На ній розташовується утворена дрібними плямами темна смуга, яка проходить уздовж хребта або утворює по всій її ширині сітчастий візерунок. Темні смуги уздовж боків утворені рядками темних кіл з білуватими, на рівні грудей, блакитними центрами. Зустрічаються особини, у яких малюнок на тілі ледь вгадується. Черево, низ голови яскраво-червоного, білуватого забарвлення з невеликими блакитними плямами на крайніх черевних щитках.
Спосіб життя[ред. | ред. код]
Полюбляє вологу місцину, скелі, каміння на схилах глибоких ущелин берегами річок, порослих розрідженою чагарниковою та деревною рослинністю. Відома до висоти 1500—1600 м над рівнем моря. Активна з квітня до жовтня. Харчується комахами та дрібними безхребетними.
Розповсюдження[ред. | ред. код]
Мешкає у високогірній центральній частині хребта Копетдаг на півдні Туркменістану, Ірану, де широко поширена в східній половині Ельбурського хребта.
Джерела[ред. | ред. код]
- Шмальгаузен І. І. Походження наземних хребетних. М., 1964.
- Словник зоологічної номенклатури (1927 — 1928): Факсимільне відтворення видань 1927—1928 рр. — К.: Наукова думка, 2005 р. — 186 с.
- Словник-довідник із зоології. — К., 2002.