Ґабриелюс Ландсберґіс-Жямкальніс
| Ґабриелюс Ландсберґіс-Жямкальніс | ||||
|---|---|---|---|---|
| Gabrielius Landsbergis-Žemkalnis | ||||
 | ||||
| Ім'я при народженні | Ґабріелюс Ландсберґіс | |||
| Народився |
2 лютого (21 січня) 1852 с. Біржяляй Паневежиський район, Литва | |||
| Помер |
28 серпня 1916 (64 роки) Вільнюс | |||
| Поховання | цвинтар Расу | |||
| Громадянство |
 Литва | |||
| Діяльність | поет, драматург, публіцист | |||
| Alma mater | Šiauliai Gymnasiumd і МДУ | |||
| Жанр | Драма , комедія | |||
| У шлюбі з | Czesława Łukaszewiczd | |||
| Діти | Vytautas Landsbergis-Žemkalnisd | |||
|
| ||||
 Ґабриелюс Ландсберґіс-Жямкальніс у Вікісховищі | ||||
Ґабриелюс Ландсберґіс-Жямкальніс, лит. Gabrielius Landsbergis-Žemkalnis, 21 січня 2 лютого 1852, с. Біржяляй, Паневежиський район, Литва — 28 серпня 1916, Вільнюс) — литовський драматург, театральний діяч, публіцист, активний учасник литовського національного відродження; батько архітектора Вітаутаса Ландсберґіс-Жямкальніса.
Життєпис[ред. | ред. код]
Навчався у гімназії Шауляя та в училищі телеграфістів у Ризі.
З 1871 служив на телеграфі у Москві; був вільним слухачем у Московському університеті. 1878 — працював у Криму.
1884 повернувся до Литви і окошився у Іонішкелісі. Брав участь у розповсюдженні заборонених литовських видань. 1890 — почав співробітничати з «Варпас» („Varpas“), «Укінкасе» („Ūkininkas“), пізніше у газетах «Вільняус жініос» („Vilniaus žinios“) та «Вільтіс» („Viltis“).
1895 обрав собі псевдо Жямкальніс.
1902 арештований і засланий до Смоленську.
Після повернення до Литви 1904 у Вільно працював адміністратором у газеті «Вільняус жініос» („Vilniaus žinios“), брав участь у діяльності литовського гуртка поціновувачів драми, був одним із перших засновників товариства «Вільняус канклес» („Vilniaus kanklės“, 1905).
Пізніше у Каунасі займався литовським аматорським життям, а пізніше (з 1908) у Шауляї. У 1915 повернувся до Вільнюса.
Похований на цвинтарі Расу у Вільнюсі.
Літературна діяльність[ред. | ред. код]
У друку виступав з публіцистикою, критикуючи ополячену шляхту, змішані шлюби.
1890—1903 опублікував низку дидактичних прозаїчних творів, які написав здебільшого у формі діалогу. Автор драми про жмудського розбійника середини XIX ст. „Blinda, svieto lygintojas (žemaičių razbaininkas)“ (1908). Історична драма про Біруте (Birutė), весталке.
Посилання[ред. | ред. код]
|
