Ґабріель фон Виховський

Ґабріель фон Виговський
Псевдо	Gabriel Wyhowski
Народився	1671
Помер	1720
Громадянство	Річ Посполита
Діяльність	урядник, політичний діяч
Суспільний стан	шляхтич Імперський граф
Посада	Магнат Маршалок Надвірний Конюший
Рід	Виговські
Родичі	Степан,Юрій,Олександр,Йосип,Петро та Даниель Виговські
	Герб;
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Виговський.

Ґабріель фон Виговський, Магнат (Ser Polon Prince jacobi Supr Stabuli) Належав до давнього українського шляхетського роду Виговських ,гербу Абданк, був сином козацького турово-пінського полковника та генерального обозного Костянтина Виговського — рідного брата гетьмана Івана Виговського та княжни Регіни Мещерської. Знать Поморська, Народився с.Вигів Овруцького повіту(1671 — 7 травня 1720) володар Сошніцовиць, Льончі, Бойшува, Раховиць і Великих Лан, власник Бродів, та Бродівського Замку придворний короля Яна ІІІ Собеського, адміністратор Олавських маєтків князя Якуба Собеського^[1], Урядник імператора Леопольда І Габсбурга (граф фон Виговський), брат Степан (маршалок двору Ядвіги Собеської) та Данило (кашталян мінський) Виговські. Вірний друг князя Якуба Собеського. Одружений з Марією Єлизаветою Агнесс фон Норпрат В родовому гробівці,( Дзвінниці)Родини, Норпрат. Знаходиться чуторворна статуя Матері Божої Скорботної Граф Габріель фон Виговський, Завдяки контактам у Габсбурзькій монархії привілейоване абатство в Рудах, яке керувало землями графа Габріеля фон Виговського, мало рудні копальні, кузні міді та заліза, вироби з яких продавалися по всій Сілезії. Абатство інтенсивно розробляло ліси, абатство мало власну винокурню, пивоварню, численні племінні ставки і навіть виноградники. Граф Габріель фон Виговський був похований у костельній крипті в абатстві в Рудах, побудованій власним коштом і на його власне бажання.В Абатстві знаходиться чудотворний образ Матері Божої Смиренної.

Життєпис[ред. | ред. код]

На рубежі XVII–XVIII століть у Рудах з’явився магнат Габріель Костянтинович Виговський, народжений 1671 р. у Вигові біля Овруча в Україні, господар Сошницовиць, Лончі, Бойшова, Раховиць, Лян Великих, Власник Бродів та Бродівського Замку 1703р, придворний короля Яна III Собеського, згодом адміністратор. Олавського князя Якуба Собеського. Його брат Стефан був маршалком двору Ядвіги Собеської,(Пфальц-Нойбург)а другий брат Данило був каштеляном мінським. Тоді Крез з величезним статком невідомого походження придбав вищезгадані численні маєтки навколо Глівіце. Управління ними він доручив рудому ігуменові. У 1698 році, ймовірно, за посередництва ордена, імператор Леопольд I зробив його дворянином у своїй імперії.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

Виговський помер молодим, у віці 49 років. Він спочиває у крипті під притвором костелу в Рудах, збудованому, ймовірно, для нього та на його гроші. Досі залишається загадкою, чому Виговський так довіряв ченцям у справах, чим заслужив прихильність імператора та можливість вічного спочинку в монастирській церкві.Особливо цікавим є вівтар, вказаний як головний,який складався з картини із зображенням сцени Благовіщення Марії – сцени, відомої з Євангелія від св. Луки з першої глави і сім фігур. У протоколі фундатором прямо згадується Габріель Виговський, маршалок двору князя Якуба. Розпис спочатку був головною частиною вівтаря в міській церкві св. Святих Блажей і Свєрад (нині санктуарій Матері Божої Утіхи). Як фундатора Виговський згадується також у звіті пароха католицької парафії св. Трійці Францішека Дісмаса Тіхи, в якому описано події, пов’язані з передачею костелу лютеранам. З цього ж документа ми дізнаємося, що весь головний вівтар, розпис якого, ймовірно, був основним елементом, зайняв більше чотирьох тижнів, щоб встановити всередині, і все це коштувало величезну суму в 1500 флоринів на той час. Можна лише припустити, що замовлення такого масштабу не могло бути розміщене пізніше 1705 року. Події, записані парафіяльним священиком, безпосереднім учасником передачі костелу лютеранам, сьогодні є надзвичайно цінним документом, оскільки детально описують перебіг подій, які можуть допомогти нам пояснити, як образ Благовіщення Пресвятої Богородиці з’явився на землі. знайшов своє місце в церкві св. Роха.На картині в Олаві Марія вказує на певний текст і його адресу в відкритій книзі. Це уривок зі Старого Заповіту з книги пророка Ісаї з сьомого розділу, чотирнадцятий вірш: « Тому сам Господь дасть вам знак: ось Діва зачне і Сина породить...» (З Біблія Тисячоліття, переклад № IV і V), в якому міститься цей вірш, розповідає історію царя Ахаза, чия молода дружина повинна народити сина, спадкоємця роду. Фундаторкою костелу, яку вказують рахунки на будівельні матеріали в міських книгах, була Ядвіга Ельжбета Собеська Ядвіга Ельжбета Амалія походила з дому фон Пфальц-Нойбург, побічної лінії династії Віттельсбахів. Ядвіга Собеська, яка позичала своє обличчя постаті Марії на Олавському розписі. Дружина князя Якуба Собеського. Її батько Філіп Вільгельм був дуже впливовим чиновником при дворі Габсбургів, а його старша дочка Елеонора Магдалена стала дружиною Імператора Леопольда I. Цей шлюб відкрив родині Нойбург зв’язки з королівськими дворами Португалії, Іспанії та принцами через шлюби наступних дочок. Тому не дивно, що Філіпа Вільгельма іноді називали «тестем Європи». Ці документи датуються 1708 та 1709 роками, і жодних додаткових відомостей про наміри будівництва немає. А сама картина? Історики мистецтва приписують її Йоганнесу Классенсу, придворному художнику єпископа Франца Людвіга Нойбурзького. Классенс входить до кола художників, пов’язаних із Сілезьким Рембрантом – Міхалом Вільманном. Олавський розпис натхненний роботами італійських майстрів, таких як Кортона та Маратта. Сцена Благовіщення, описана в Євангелії від св. Луки в першому розділі, був частим мотивом живопису. Маємо тут особу Марії, ангела-провісника Гавриїла з гілкою лілеї – символом невинності, та голуба, що символізує Святого Духа. Фігура ангела безпосередньо відповідає засновнику, також Гавриїлу, - а під ангельським херувимським ликом стоїть сам придворний маршал, зображення якого передав нам сілезький гравер Йоганн Чернінг.

На жаль, картина з Олави не підписана, на відміну від іншої роботи Класенса 1708 року, яка знаходиться в Нисі і зображує сцену Благовіщення, що прикрашає інтер’єр костелу. Благовіщення Діви Марії. Обидві картини, олавська та ниська, хоч і стосуються однієї теми, але передають її по-різному. Немає сенсу шукати зображення з Олави в обширних дослідженнях сілезького барокового малярства. Тому він залишається об’єктом для подальших досліджень і досліджень. А може, особа нового засновника Габріеля Виговського «підкаже» подальші напрямки пошуків художника? Хто знає?Серед дослідників історії Рудського монастиря немає сумніву, що він був надзвичайно заможним. Про монастирські скарби часто ходять казкові історії.