Ґонсет Роман-Петро
| Роман-Петро Ґонсет | |
|---|---|
| Роман-Петро Ґонський | |
 | |
| Народився |
1891 с. Зелена, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина |
| Помер |
25 червня 1951 Північний Голлівуд, штат Каліфорнія, США |
| Громадянство |
.svg){kind=small} Канада,  США |
| Національність | українець |
| Місце проживання | Едмонтон, Лос-Анджелес |
| Діяльність | підприємець, винахідник |
| Відомий завдяки | автор близько сотні винаходів, меценат |
| У шлюбі з | Ірена Стефанія |
| Діти | Фавст Ґонсет |
Роман-Петро Ґо́нсет, Роберт Роман Ґо́нсет[1] (справжнє — Ґонський; 1891, с. Зелена, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина — 25 червня 1951, м. Лос-Анджелес, штат Каліфорнія, США) — український винахідник у діаспорі, бізнесмен та меценат. Автор близько сотні винаходів, серед яких: телефонний автовідповідач, електричні ножиці для вирівнювання матерії, електричний двигун до грамофона, удосконалив радар, який успішно використовували у військовій справі[2].
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 1891 року в селі Зелена, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина. У віці 12 років створив дерев'яний бінокль.
У 1907 році емігрував до Канади[3]. У Канаді був відомий більше як Роберт Роман Ґонсет. Працював на будівництві, водночас студіював у галузях електротехніки, механіки й архітектури. Від 1912 у м. Едмонтон почав проводити експерименти з електрикою, винайшов апарат для безперервної демонстрації кіно. У 1914 році одружився з Іреною Стефанією[4].
1916 переїхав у Лос-Анджелес. Тут заснував свою компанію «Ґонсерт»[5]. Сконструював електричний портативний фонограф (виробляли чиказька компанія «Фейрі фоноґраф» та «Ендлесс Ґраф»), електричні ножиці, неонові маяки для позначення смуг в аеропортах, визначники ваги й балансу літаків у польоті. Спільно з сином Фавстом удосконалив переносну рацію і запатентував близько сотні винаходів.
Під час 2-ї світової війни співпрацював з Міністерством оборони й безпеки США. Ультракороткохвильові радіоприймачі, відомі у США під назвою комунікатор Ґонсета[en] широко продавалися у 1950-х та початку 1960-х років. Вони були розроблені для любительського радіо, авіаційного радіо та використання в цивільній обороні США. Комунікатори Ґонсета були одними з перших комерційних радіостанцій, доступних для аматорів після Другої світової війни, і допомогли популяризувати ультракороткохвильові радіоприймачі серед радіолюбителів[6].
Роман-Петро Ґонсет фінансував будівництво Народного дому в Лос-Анджелесі; заповів свою бібліотеку та кошти на купівлю українських книг для Альбертського університету (Едмонтон), жертвував чималі кошти на підтримку визвольної боротьби українців[7].
Один з організаторів українського життя в Лос-Анджелесі Микола Новак 1946 року описує випадок пожертви родини Ґонсетів на будову Українського народного дому в Голлівуді на Різдво 1946 року. Сам пан Роман-Петро Ґонсет на той час захворів і не зміг прийти. Прийшли його дружина, син Фавст з невісткою та принесли значну суму. Взагалі, за два останні на той час роки родина Ґонсетів зробила найбільші пожертви на різні українські цілі серед усіх українців Каліфорнії. Пана Фавста Ґонсета попросили виступити на сцені і згадати всі пожертви, що їх родина зробила на підтримку українського життя, але він чемно відповів, що радо виступить на сцені, але про пожертви говорити нічого не буде, щоб не подумали, що вони прийшли на свято, щоб зробити собі рекламу. Дружина Романа-Петра Ґонсета цілком підтримала в цьому свого сина.[8]
Помер у Північному Голлівуді штат Каліфорнія 25 червня 1951 року[9][10].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Роберт Р. та Фауст Р. Гонсетт / Robert R. and Faust R. Gonsett fonds, 1918-1965 рр. Провінційний архів Альберти [Архівовано 14 травня 2018 у Wayback Machine.]«Архівна україніка в Канаді»
- ↑ Royal Alberta Museum: Exhibits & Events: Past Exhibits. R. R. Gonsett, Inventor [Архівовано 14 травня 2018 у Wayback Machine.](англ.)
- ↑ Фонд Роберта та Фауста Ґонсетів, 1918-1965 рр [Архівовано 14 травня 2018 у Wayback Machine.](англ.)
- ↑ Gonsett family fonds, 1939-1976. Архів оригіналу за 14 травня 2018. Процитовано 14 травня 2018.
- ↑ Gonset. Company History [Архівовано 14 травня 2018 у Wayback Machine.](англ.)
- ↑ Boat Anchor Manufacturers. www.ominous-valve.com. Архів оригіналу за 24 травня 2020. Процитовано 11.08.2017. (англ.)
- ↑ Свобода. 1946 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 травня 2018. Процитовано 14 травня 2018.
- ↑ Новак, Микола. З життя громад і організацій. Газета «Свобода» № 67 від 05.04.1946. Стор. 5. Архів оригіналу за 10 серпня 2017. Процитовано 10.08.2017.
- ↑ Помер Роман Ґонсет [Архівовано 14 травня 2018 у Wayback Machine.] «Свобода» 1951
- ↑ На Фонд Матері й Дитини. [Архівовано 14 травня 2018 у Wayback Machine.] «Наше життя»
Література[ред. | ред. код]
- А. Макух. Ґонсет Роман-Петро. Енциклопедія сучасної України. — Т. 7. — Київ, 2007., стор. 71. Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 10.08.2017.
- Ґонсет Роман. Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.. Архів оригіналу за 3 жовтня 2019. Процитовано 10.08.2017.
- Із забутих глибин. Газета «Галицьке слово». 26.09.2014. Архів оригіналу за 10 серпня 2017. Процитовано 10.08.2017.
- Jim Mochoruk, Rhonda L. Hinther. Re-imagining Ukrainian Canadians: History, Politics, and Identity. University of Toronto Press, 2011 - 482 стор.