Ґунь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ґунь
Wujing Zongyao flails
Wujing Zongyao flails
Тип холодна зброя
Походження КНР КНР
Характеристики
Вага 1-10 кг
Довжина 1,3-2,6 м

Ґунь (кит. 棍) або Бан (кит. 棒) — довга палиця з дерева або бамбука, іноді з металу або обшита металом. Використовується в бойових мистецтвах як зброя.

Опис[ред. | ред. код]

Зазвичай ґунь виробляють з дерева Ligustrum lucidum або ротанґа, оскільки ці матеріали міцні, легкі та гнучкі. Новіші версії також виготовляються з інших легких матеріалів, наприклад карбонового волокна. Також ґунь може бути виготовлений з металу і важити близько 10 кілограмів.

Довжина ґуню варіюється в межах 1,3-2,6 метри, а деякі досягають 4 метрів у довжину. Зазвичай довжина бану залежить від росту користувача.[1]

Ґунь, як правило, товстіший в основі та тонший у верхній частині.

Бан також є синонімом ґунь[2], але в китайській мові він може використовуватися на позначення булави або бити.[3] Школа Чань вказує, що бан — це короткий ціпок такої довжини, що, поставлений пердикулярно землі, один з кінців повинен досягати висоти пупка практикуючого.[4]

Класифікація[ред. | ред. код]

Існують різні види ґунів, і вони включають наступні:

  • Хоуґунь — мавпячий посох
  • Бяньґунь
  • Фенмо — посох божевільного демона
  • Тяньці — посох Тяньці
  • Ву ху цюн ян ґунь — посох п'яти тигрів і стада кіз
  • Нунчаку — двосекційний ґунь
  • Тайцзи шисан ґунь
  • Тайцзи да ґунь
  • Тайцзи ґунь
  • Басян ґунь — посох восьми фей
  • Баґуа цисін ґунь — семизірковий жезл Баґуа
  • Ляньцзя — ціп
  • Байланґунь — північний ґунь
  • Нанґунь — південний ґунь

У сучасній практиці північна палка (байланґунь) та південна (нанґунь) використовуються найчастіше в бойових мистецтвах.

Історія[ред. | ред. код]

Вважається одним із найстаріших видів зброї в Китаї. У Бінь, Лі Сіндун і Юй Гунбао кажуть, що ґунь є батьком всієї зброї.[5] З часом ґунь разом з цянем (槍, qiāng) , цзянем (劍, jiàn) та дао (刀, dāo) став одним з основним видів зброї в ушу.[6]

З давніх часів люди використовували різні повсякденні інструменти як зброю для самозахисту. Одним з таких повсякденних предметів був ґунь. Спершу її використовували як носій для зберігання товарів або дерев'яного відра, наповненого водою.

Ґрунтуючись на історичних записах, вперше палицю як зброю застосував дзен-буддійський священик Татмо Ковсу або Бодгідгарма в 517 році до нашої ери.[7]

Гун застосовували в ближньому поєдинку і її перевагою було те, що дальність її атаки більша, ніж у ножа. Проте ґунь в основному викликає тупі травми та синці, а їх смертоносність менша, ніж у ножів.

У боротьбі з японськими піратами при династії Мін ченці в деяких місцях використовували як зброю велику кількість металевих ґунів, які допомогли дати опір японським піратам.

Теорія використання палиці була викладена в «Класиці меча»[8] військовому посібнику епохи династії Мін, написаному Юй Дайо.

Під китайським впливом в Японії з'явився місцевий варіант гуна під назвою бо. Коли японський імператорський уряд (1314 р.) заборонив жителям Окінави носити гостру зброю, бо став альтернативним засобом самооборони.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Cold Weapons of China[1]
  2. ↑ Wang Huanbao, Wang Jun, Shen Emei e Ke Baotai, Dizionario Cinese, De Agostini, Novara, 2006,, pag.923; ciò è anche confermato dalla voce Gun in [3] che afferma: 棍也被称作"棒". Nel libro fēilónghǔgùn 飞龙虎棍, pag.3: 棍也称棒
  3. ↑ Zhang Shihua, Dizionario Conciso Cinese-Italiano, pag. 17
  4. ↑ Chang Dsu Yao e Fassi Roberto, Enciclopedia del Kung Fu Shaolin, Vol.2, pag.107
  5. ↑ Essentials of Chinese Wushu, pag.118
  6. ↑ Wu Bin, Li Xingdong e Yu Gongbao, Essentials of Chinese Wushu, Foreign languages press, Beijing, 1992, pp.113-120
  7. ↑ передається англійським терміном Cudgel
  8. ↑ Mǎ Dōngchéng 马东成 ,Zhōngguó wǔshù gùn wénhuà yánjiū 中国武术棍文化研究

Джерела[ред. | ред. код]

  • Chang Dsu Yao, Roberto Fassi. L'enciclopedia del Kung Fu Shaolin, Volume 2°. Roma, Edizioni Mediterranee, 1987. ISBN 88-272-0211-0
  • Déqián 德虔 e Déyán 德炎, Shǎolín gùnfǎ dàquán 少林棍法大全, casa editrice 北京体育大学出版社, ISBN 978-7-81051-264-0
  • Duan Ping 段平, Zheng Shouzhi 郑守志 e altri, Wushu Cidian 武术词典 Wushu Dictionary, Renmin Tiyu Chubanshe, 2007, ISBN 978-7-5009-3001-3
  • fēilónghǔgùn: 飞龙虎棍：雷仁生棍法 , 广东人民出版社, 1990, ISBN 7-218-00380-4
  • fēngmógùn 疯魔棍 , Casa editrice Hǎiyàn chūbǎnshè 海燕出版社, ISBN 978-7-5350-3783-1
  • Gāo Déjiāng 高德江, Shǎolín wǔshù: qínná yǔ tuōdǎ, huǒgùn 少林武术：擒拿与脱打、火棍, Casa Editrice 黑龙江科学技术出版社, 1983
  • Jiāng Róngqiáo 姜容樵, xiězhēn Shǎolín gùnfǎ 写真少林棍法, casa editrice 五洲出版社,2003, ISBN 978-9-86782-253-6
  • Lǐ Shìxìn 李士信, Zhōnghuá gùnshù 中华棍术,Casa Editrice 金盾出版社, 2000, ISBN 7-5082-1345-9
  • Liú Yǐng 刘影, chūjí nángùn 初级南棍, casa editrice 海燕出版社, ISBN 978-7-5350-4105-0
  • Liú Yǒng 刘勇, shíyòng duǎngùn shù 实用短棍术, Casa Editrice 人民体育出版社, ISBN 978-7-5009-4223-8
  • Lǚ Guāngmíng 吕光明, wǔshù xiǎo cídiǎn 武术小辞典,casa editrice 湖北教育出版社, 1986, ISBN 978-7-80705-705-5
  • Mǎ Dé 马德, Shǎolín fēngmó gùnfǎ Chánzōng 少林疯魔棍法禅宗, Casa editrice Běijīng tǐyù dàxué chūbǎnshè 北京体育大学出版社, ISBN 7-81051-811-9
  • Mǎ Dōngchéng 马东成 ,Zhōngguó wǔshù gùn wénhuà yánjiū 中国武术棍文化研究, articolo pubblicato sulla rivista Tiānjīn tǐyù xuéyuàn 天津体育学院 nel 2012
  • Qiū Pīxiāng 邱丕相, gùnshù qiāngshù 棍术 枪术 , Casa Editrice 人民体育出版社, 1994, ISBN 9787500910763
  • Qián Bǐngxiáng 钱炳祥 e Liú Xiǎobīn 刘小斌, jūnjǐng gédòu 军警格斗, casa editrice 解放军出版社, 1999, ISBN 978-7-50653-782-7
  • Shì Xíngyǔ 释行宇, Shǎolín qíméigùn 少林齐眉棍, Casa Editrice 成都时代出版社,ISBN 978-7-54640-138-6
  • Wáng Fèngmíng王凤鸣, Dàojiā tàijí bàngchǐ nèigōng 道家太极棒尺内功, Casa editrice 人民体育出版社,ISBN 978-7-50094-055-5
  • Wu Bin, Li Xingdong e Yu Gongbao, Essentials of Chinese Wushu, Foreign languages press, Beijing, 1992, ISBN 7-119-01477-3
  • Zhōngguó wǔshù bǎikē quánshū 中国武术百科全书, Casa Editrice Zhōngguó dà bǎikē quánshū 中国大百科全书, Pechino, 1998, ISBN 7-5000-6087-4
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ґунь&oldid=39763586