.505 Gibbs

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
.505 Gibbs
Зліва направо: .30-06 Springfield, .375 Н&Н Magnum, .404 Jeffery, .505 Gibbs
Тип набою: Гвинтівковий / Мисливський великокаліберний
Країна-виробник: Велика Британія Велика Британія
Історія виробництва:
Конструктор: Джордж Гіббс (George Gibbs)
Час створення: 1911
Виготовлялось: 1911 — наш час
Характеристики
Тип гільзи Безфланцева, пляшкоподібна
Діаметр кулі, мм: 12,8 (0,505")
Діаметр шиї гільзи, мм: 13,6 (0,535")
Діаметр плеча гільзи, мм: 15,2 (0,600")
Діаметр фланця гільзи, мм: 16,3 (0,640")
Товщина фланця гільзи, мм: 1,7 (0,065")
Довжина гільзи, мм: 80 (3,150")
Довжина набою, мм: 97,8 (3,850")
Об'єм гільзи, см3: 11,5 (178 гран)
Крок нарізів, мм: 406 (1:16")
Максимальний тиск, МПа: 270 (2700 бар)
Потужність: 7900 — 9000 Дж

.505 Gibbs (12,8×80 мм) — надпотужний мисливський набій, для полювання на велику дичину.

Історія[ред. | ред. код]

Набій .505 Gibbs був розроблений британською фірмою George Gibbs у 1911 році і незабаром пущений в серійне виробництво. Спочатку він мав назву .505 Rimless Nitro Express, (Rimless — тобто, з безфланцевою гільзою) та призначався у першу чергу для африканських сафарі. С. І.Р. іменує його у своїх публікаціях, як .505 Magnum Gibbs.

Як під час створення, так і в наш час патрон .505 Gibbs входив в число найпотужніших боєприпасів до мисливської зброї. Зараз це один з найбільш потужних серійних мисливських патронів взагалі. За обсягом порохового заряду він поступається тільки патрону .500 Jeffrey. Потужність його надзвичайно велика — до до 8 кДж[1], а при ручному спорядженні може досягати навіть 12 кДж.

Технічні характеристики[ред. | ред. код]

.505 Gibbs має одну з найбільш об'ємних гільз, серед розроблених. Потрібен був великий обсяг, оскільки набій був розроблений для спалювання кордиту у якості пороху. Комісія з випробування стрілецької зброї (C.I.P.) опублікувала технічні характеристики набою.

C.I.P compliant schematic of the .505 Magnum Gibbs

Застосування[ред. | ред. код]

Набій розрахований на найбільшу і небезпечну дичину, перш за все, африканського слона. Велика потужність набою робить його незамінним в складних ситуаціях, наприклад, під час нападу слона або розлюченого лева, коли необхідно зупинити звіра одним пострілом протягом лічених секунд. Добре підходить цей патрон і для видобутку інших представників «Великої п'ятірки» — носорога і буйвола (великих екземплярів, що відносяться до так званого капського буйвола).

Але саме надзвичайно висока потужність сильно обмежує застосування набою. Для решти дичини, навіть леопарда, який також відноситься до «великої п'ятірки», набій підходить мало. Виключно потужний відбій, через який стрілянина цим патроном важко переноситься мисливцями навіть міцної статури, позбавляє сенсу його застосування по дичині дрібніше великого буйвола.

Станом на 2019 рік, Federal, Kynoch, Norma та Swift пропонують набій .505 Gibbs у заводському спорядженні. Вартість одного набою — близько 40 USD.

Зброя під патрон .505 Gibbs має вагу 5-7 кг. Здебільшого це штуцери, рідше — карабіни.

Виробники зброї під набій .505 Gibbs[ред. | ред. код]

.505 Gibbs у літературі[ред. | ред. код]

Набій здобув популярність завдяки оповіданню Ернеста Хемінгуея «Коротке щасливе життя Френсіса Макомбера» (з циклу «Сніги Кіліманджаро»). У цьому творі професійний мисливець Роберт Вілсон володіє зброєю саме під цей патрон. Ним він стріляє по нападаючим леву і буйволові.[5]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. 505 Gibbs (англ.). Norma Precision AB. Архів оригіналу за 21 квітня 2012. Процитовано 23 марта 2010. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |description= та |datepublished= (довідка)
  2. George Gibbs Ltd. Архів оригіналу за 28 серпня 2019. Процитовано 27 березня 2021.
  3. Архівована копія. Архів оригіналу за 21 серпня 2010. Процитовано 27 березня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  4. White Hunter. dumoulin-herstal.com. Dumoulin Herstal. 2004. Архів оригіналу за 7 серпня 2010. Процитовано 9 грудня 2010.
  5. Эрнест Хемингуэй. Недолгое счастье Фрэнсиса Макомбера. Архів оригіналу за 28 січня 2012. Процитовано 23 марта 2010. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |7= та |datepublished= (довідка)