1В13

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
1В13
1В13 в історико-культурному комплексі «Лінія Сталіна»[ru]
1В13 в історико-культурному комплексі «Лінія Сталіна»[ru]
Тип Машина старшого офіцера батареї
Походження СРСР СРСР
Історія використання
На озброєнні із 1972
Оператори СРСР СРСР
Росія Росія
Україна Україна
Війни Друга російсько-чеченська війна
Російсько-українська війна (з 2014)[1]
Російське вторгнення в Україну (2022)[2]
Історія виробництва
Виробник СРСР СРСР
Росія Росія
Виготовлення із 1972
Характеристики
Вага 14,8 т
Довжина 7475 мм
Ширина 2850 мм
Висота 2940 мм
Обслуга 6 осіб
Десант 3 особи
Дальність вогню
Максимальна 3,5 км
Приціл ПВ-1, ДСП-30
Броня протикульова
Головне
озброєння
 1 × 12,7-мм ДШК-М або НСВТ
Двигун
Підвіска індивідуальна, торсіонна
Дорожній просвіт 400 мм
Операційна
дальність
 500 км
Швидкість шосе: 61,5 км/год
бездоріжжя: 26-32 км/год
на плаву: 5-6 км/год
Прохідність підйом: 35 град.
1В13 у Вікісховищі
1В12 в музеї Мотовіліхінських заводів[ru]

Машина 1В13 (за класифікацією НАТО — ACRV M1974/1) — радянська та російська машина старшого офіцера батареї комплексу засобів автоматизованого управління вогнем самохідної артилерії 1В12 «Машина-С».

Опис конструкції[ред. | ред. код]

Машина 1В13 комплексу 1В12 створена на базі шасі МТ-ЛБу. Розміщується на опорному пункті батареї на місці, що забезпечує зручне управління, для управління вогневими взводами. Вирішує завдання визначення координат вогневої позиції, орієнтує артилерійську систему в основному напрямку, приймає дані для стрільби на САУ від командно-штабної машини дивізіону 1В16 і здійснює контроль установок прицільних пристроїв по радіо або проводових каналах зв'язку. Також машина 1В13 підтримує зв'язок з командиром артилерійської системи, командиром артилерійського дивізіону, начальником штабу та командиром артилерійської батареї.[3] У машині є 3 запасні місця. До складу екіпажу машини входять 6 осіб[4]:

  • механік-водій
  • оператор-топогеодезист
  • радіотелефоніст
  • старший радіотелефоніст
  • командир відділення — обчислювач
  • старший офіцер батареї.

Броньовий корпус та башта[ред. | ред. код]

Корпус машини цільнозварний і повністю герметичний, виконаний з броньової сталі. Захищає апаратуру та екіпаж від впливу радіоактивного пилу, куль та уламків. У правій та лівій площинах корпусу знаходиться апаратне відділення, в якому встановлено два паливні баки. У середній частині корпусу встановлено двигун. Від апаратного відділення двигун відгороджений звуко- та теплоізоляційними перегородками.[5]

Відділення управління має два ряди сидінь. Перший ряд сидінь розміщує механіка-водія, командира відділення та радіотелефоніста. Другий ряд місць запасний, на них може бути розміщений десант. В апаратному відділенні розміщуються три сидіння для старшого офіцера батареї, старшого радіотелефоніста та оператора-обчислювача, сидіння старшого офіцера батареї має можливість повороту на 180°.[4]

Перед робочим місцем старшого радіотелефоніста розташований столик у нерухомій частині якого закріплений польовий телефонний комутатор П-193М. Над столиком є приймач радіостанції Р-123М.

Двигун та трансмісія[ред. | ред. код]

До складу силової установки входять двигун та системи його обслуговування. Трансмісія складається з бортових передач, головної передачі, головного фрикціону та проміжного редуктора.[5]

Ходова частина[ред. | ред. код]

До складу ходової частини машини входять два напрямні колеса, 14 опорних катків, чотири гідроамортизатори та натяжні пристрої з двома гусеничними стрічками.[5]

Виробництво[ред. | ред. код]

СРСР СРСР
Вірменія Вірменія
  • Роботи з модернізації — Єреванський НДІ математичних машин (ЄРНДІММ)[7]

Модифікації[ред. | ред. код]

  • 1В13 — машина старшого офіцера батареї комплексу засобів автоматизованого управління вогнем (КЗАУВ) 1В12
  • 1В13-1 — машина старшого офіцера батареї КЗАУВ 1В12-1
  • 1В13-3 — машина старшого офіцера батареї КЗАУВ 1В12-3, 1В12-4
  • 1В13М — машина старшого офіцера батареї КЗАУВ 1В12М
  • 1В13М-1 — машина старшого офіцера батареї КЗАУВ 1В12М-1
  • 1В13М-3 — машина старшого офіцера батареї КЗАУВ 1В12М-3
  • MT-LBu-TP — фінська модифікація машини старшого офіцера батареї 1В13.

Бойове застосування[ред. | ред. код]

Російсько-українська війна[ред. | ред. код]

Докладніше: Російсько-українська війна (з 2014) та Російське вторгнення в Україну (2022)

На початку червня 2022 року чотири отримані від Норвегії САУ M109A3GN разом з українською машиною управління вогнем артилерії 1В13 були помічені на Київщині[8].

Імовірно, комплекс автоматизованого керування вогнем радянського виробництва було інтегровано з західними артилерійськими установками, які надходять до України[9].

Оператори[ред. | ред. код]

Колишні оператори[ред. | ред. код]

Поточні оператори[ред. | ред. код]

  • Росія Росія
  • Україна Україна (у 2008 році, коли Міністерство оборони України очолював Юрій Єхануров, девʼятнадцять машин 1В13 та її модифікацій були включені до переліку майна Збройних Сил України, яке може бути відчужено[10]).

Бойове застосування[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Нові факти ідентифікації російської військової техніки поблизу українського кордону доповнюють розслідування DFRLab, - InformNapalm. ФОТОрепортаж. nsor.net. Цензор.нет. 09 квітня 2018. Процитовано 23 травня 2022.
  2. ↑ а б Ніжинський район Чернігівщини завалено російською технікою. mil.in.ua. Мілітарний. 16 квітня 2022. Процитовано 23 травня 2022.
  3. ↑ А. В. Карпенко, Современные самоходные артиллерийские орудия, стр. 8. (рос.)
  4. ↑ а б ПБ1.370.006-01 ТО. 1В13-(1) Машина старшего офицера батареи. Техническое описание и инструкция по эксплуатации, стр. 16. (рос.)
  5. ↑ а б в ПБ1.370.006-01 ТО. 1В13-(1) Машина старшего офицера батареи. Техническое описание и инструкция по эксплуатации, стр. 15. (рос.)
  6. ↑ Комплекс 1В12, 1В12-1, 1В12-М, 1В12М-1 [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.] // ПАО «Мотовилихинские заводы»: официальный сайт. п (рос.)
  7. ↑ Машина старшего офицера батареи [Архівовано 19 лютого 2018 у Wayback Machine.] // ВПК Армении: Военно-промышленный комплекс Армении. п (рос.)
  8. ↑ САУ M109 "засвітилися" в Україні разом з машиною управління вогнем артилерії 1В13. Defense Express. 2 червня 2022.
  9. ↑ В Україні інтегрували радянські машини управління вогнем з САУ М109. Мілітарний. 4 червня 2022.
  10. ↑ Перелік військового майна Збройних Сил, яке може бути відчужено. kmu.gov.ua. Кабінет Міністрів України. 6 серпня 2008. Процитовано 24 травня 2022.
  11. ↑ Геннадий Жилин (1 липня 2006). Незаслуженно забытый «трудяга» второй чеченской. Журнал «Мир оружия» № 7 / 2006 г. (рос.). Военно-патриотический сайт «Отвага». Архів оригіналу за 19 червня 2012. Процитовано 4 червня 2012.

Література[ред. | ред. код]

  • А.В.Карпенко. «Оружие России». Современные самоходные артиллерийские орудия. — Санкт-Петербург : «Бастион», 2009. — 64 с.
  • ПБ1.370.006-01 ТО. 1В13-(1) Машина старшего офицера батареи. Техническое описание и инструкция по эксплуатации. — Военное издательство №3/15763р-П9. — 136 с.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=1В13&oldid=36659932