10-та зенітна дивізія (Третій Рейх)
| 10-та зенітна дивізія (Третій Рейх) 10. FlaK-Division | |
|---|---|
 Прапор командира дивізії Люфтваффе | |
| На службі | квітень 1941 — 6 травня 1945 |
| Країна |
.svg){kind=small} Третій Рейх |
| Належність |
.svg){kind=small} Вермахт |
| Вид |
 Люфтваффе |
| Роль | Війська протиповітряної оборони |
| Чисельність | зенітна дивізія |
| У складі | Див. Командування |
| Гарнізон/Штаб | Плоєшті |
| Війни/битви | |
| Командування | |
| Визначні командувачі |
Франц Енгель |
10-та зенітна дивізія (Третій Рейх) (нім. 10. FlaK-Division) — зенітна дивізія Вермахту, що діяла протягом Другої світової війни у складі Повітряних сил Третього Рейху.
Історія[ред. | ред. код]
10-та зенітна дивізія веде свою історію від сформованого у лютому 1941 року 10-го Командування протиповітряної оборони з штаб-квартирою в Плоєшті (Румунія) під командуванням пізніше генерал-майора Йоганна Зайферта. 1 вересня 1941 року 10-те Командування ППО було перейменовано на 10-ту зенітну дивізію. Зайферт керував дивізією до 26 червня 1943 року, після чого його змінив генерал-майор Франц Енгель, який фактично командував дивізією до кінця війни. Спочатку основним завданням дивізії був захист нафтових родовищ Плоєшті та місцевих транспортних об'єктів, таких як залізниця тощо, від ударів з повітря.
У червні 1941 дивізія була розділена на 180-й зенітний полк і 229-й зенітний полк із загальною кількістю 20 важких і 18 середніх і легких зенітних батарей. Крім того, дивізія мала у своєму складі дві прожекторні батареї. У березні 1942 року 10-ту зенітну дивізію, правда, без полків, перекинули до Криму, де вона, зокрема, брала участь у битві за Севастополь. Вже неможливо визначити, які саме полки перебували в її підпорядкуванні в той час. У травні 1942 року 10-та зенітна дивізія діяла в районі Курська і на ділянці групи армій «B». У травні командний пункт був у Харкові. За півроку, до 15 січня 1943 року, полкам 10-ї зенітної дивізії вдалося знищити в цілому 400 танків і 210 літаків. У липні 1943 року 10-та дивізія мала 4-й, 7-й, 48-й, 77-й, 99-й, 153-й зенітні полки та бойову зенітну групу Кеппен.
У листопаді 1943 року в дивізії залишилися тільки 77-й, 99-й і 133-й зенітні полки. Взимку 1943 року полки брали участь у жорстоких наземних боях, зокрема, в районі Києва, Житомира та Черкас. Після відступу німецького вермахту від Дніпра 10-ту зенітну дивізію перекинули на центральну ділянку Східного фронту, де її новим командним пунктом став Львів. Станом на 1 вересня 1944 року дивізії підпорядковувалися 7-й, 48-й, 99-й і 153-й зенітні полки.
У січні 1945 року дивізії довелося відступати на захід, штаб розмістився у Кракові. Основним завданням підпорядкованих йому полків була оборона переправ через Одер в районі Оппельна і Бреслау. 26 січня 10-та зенітна дивізія була підпорядкована 11-й зенітній дивізії. Обидві дивізії разом склали дивізійну групу «Енгель», яка проіснувала до лютого 1945 року.
В останні тижні війни 10-та зенітна дивізія билася у складі 17-ї армії і на 27 квітня 1945 року все ще мала у своєму розпорядженні 37 важких і 14 середніх і легких батарей. Наприкінці війни 48-й і 229-й полки потрапили в радянський полон. 150-й зенітний полк у фортеці Бреслау також потрапив у радянський полон 6 травня 1945 року. Наприкінці війни рештки дивізії капітулювали.
Райони бойових дій[ред. | ред. код]
- Румунія (вересень 1941 — березень 1942);
- Південний фланг Східного фронту (Крим) (березень — травень 1942);
- Південний фланг Східного фронту (травень 1942 — літо 1944);
- Польща, Німеччина (літо 1944 — травень 1945).
Командування[ред. | ред. код]
Командири[ред. | ред. код]
- генерал-майор, згодом генерал-лейтенант Йоганн Зайферт (нім. Johann Seifert) (квітень 1941 — 26 червня 1943);
- генерал-майор Франц Енгель (нім. Franz Engel) (26 червня 1943 — 3 лютого 1945);
- оберст Оскар Форбругг (нім. Oskar Vorbrugg) (3 — 10 лютого 1945);
- генерал-майор Франц Енгель (10 лютого — 6 травня 1945).
Підпорядкованість[ред. | ред. код]
| Час | Корпус | Командування/Флот | Штаб | |
|---|---|---|---|---|
| 1941 | ||||
| квітень | Німецька місія Люфтваффе в Румунії | Плоєшті | ||
| 1942 | ||||
| 1 січня | Німецька місія Люфтваффе в Румунії | Плоєшті | ||
| березень | 4-й повітряний флот | Крим | ||
| липень | I корпус ППО | 4-й повітряний флот | Курськ | |
| 8 серпня | Командування Люфтваффе «Дон» | 4-й повітряний флот | Курськ | |
| 1943 | ||||
| 1 січня | Командування Люфтваффе «Дон» | 4-й повітряний флот | Курськ | |
| березень | I корпус ППО | 4-й повітряний флот | Харків, Київ, Житомир | |
| 1944 | ||||
| 1 січня | I корпус ППО | 4-й повітряний флот | Черкаси | |
| червень | II корпус ППО | 6-й повітряний флот | Східний фронт | |
| вересень | I корпус ППО | 6-й повітряний флот | Східний фронт | |
| 1945 | ||||
| 1 січня | I корпус ППО | 4-й повітряний флот | Східний фронт | |
Див. також[ред. | ред. код]
- Південно-Західний фронт ППО
- Нагрудний знак зенітної артилерії люфтваффе
- Битва за Крим (1941—44)
- Південно-Західний фронт ППО
- Операція «Припливна хвиля»
- Організація Люфтваффе (1933–45)
Примітки[ред. | ред. код]
- Виноски
- Джерела
Посилання[ред. | ред. код]
- Luftverteidigungskommando 10 / 10. Flak-Division/ Divisionsgruppe Engel. на lexikon-der-wehrmacht.de. (нім.)
- 10. Flak-Division. на ww2.dk. (англ.)
- 10. Flak-Division. на axishistory.com. (англ.)
Література[ред. | ред. код]
- Karl-Heinz Hummel: Die deutsche Flakartillerie 1935—1945. Ihre Großverbände und Regimenter. VDM, Zweibrücken 2010, ISBN 978-3-86619-048-1, S. 57, 58.(нім.)
- Horst-Adalbert Koch, Heinz Schindler, Georg Tessin: FLAK. Die Geschichte der Deutschen Flakartillerie und der Einsatz der Luftwaffenhelfer. Podzun Verlag, 2. Auflage, Bad Nauheim 1965, S. 449.
